Лисиця та горобець

Українська народна казка. Читати українською онлайн.

Якось злетів з дерева горобчик на землю, бо знайшов дрібне насіннячко поклювати, та незчувся як лиска з-за куща хап, та й ухопила його за хвостик.

Вхопила, держить у пащі, та все й думає, як його хутенько заїсти. Зрозумів бідолаха, що життя його на волосинці та й вдався до хитрощів. Мовить лисиці:

— Ой, лисуню, лиско! Товаришував я з твоїм батьком. Що за лис був. Розумний, хитрий, хороший такий був.

— Угу, — каже лисиця, а сама міцно стискає щелепами хвостик горобцю.

— Ой, лисонько рудасю, радився не раз я з матір’ю твоєю. Ото мудра була, діло завжди казала — куди іншим лисицям до неї!

— Угу, — знову пробурмотала лиска, а горобчика то ще міцніше тримає.

— Ой, лисице-кумасю, знавав я твоїх братів та сестер. Що ж то за гарні та славні були! Сказано — хорошого роду.

— Угу, — знов відмовила лисиця.

— Але ж найкраща, найрозумніша, хитра та спритна ти, моя дорогенька! У світі такої чудової лисуні немає! Правда ж?

Від такої гарної мови лисиця так зраділа, так запишалась, що забула про свою здобич, та гукнула на всю пащу:

— Так, так, так!

А горобчику того й треба — пурхнув на гілочку, та й бачила його лисиця! Облизнулась лиска, а горобчик мовить:

— Велику силу має облесливе слово…

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

4.2 / 5. Рейтинг: 5

Поки немає оцінок...

Залишити коментар