TOU

Лисиця та ховрах

Байки Івана Крилова

— «Куди, кумасю, ти біжиш без відпочину?» —
Лисицю запитав Ховрах.
— «Ой, кумцю мій, згадати страх!
Мене за хабарі прогнали, безневинну.
Ти знаєш, в курнику суддею я була,
Здоров’я, спокій втратила через діла,
В трудах шматка не доїдала,
Ночей не досипала;
За це й немилості зазнала.
Та через брехні все. Скажи хоч ти мені:
Хто ж буде прав, коли послухатись брехні?
Щоб я хабар взяла? Чи я здуріла!
Диви, яка напасть! Тебе б я попросила,
Щоб ти сказав, чи винна я у цім гріху?
Подумай, пригадай гарненько».
– «Та ні, кумасю, ні; а бачив я частенько,
Що рильце в тебе у пуху».

***

Бува, що інший так зітхає,
Немов карбованець останній проживає:
І справді, кожен добре знає,
Що в нього грошей тих чортма,
Й за жінкою нема;
А глянеш: помаленьку
Село купив, чи хату збудував новеньку.
Тепер, коли звести докупи всі кінці,
– Хоч на суді і не докажеш,
Та як не погрішиш, не скажеш,
Що є пушок у нього на лиці.

Переклад П. Сліпчука

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: