TOU

Мафін і його знаменитий кабачок

Енн Хогарт

Тільки й розмов було, що про майбутню виставку фруктів і овочів. На залитих сонячними променями грядках і в парниках вирощувалися гігантські цибулини й помідори. Солодкі яблука, сливи та груші охоронялися день і ніч, щоб їх ніхто не зірвав або не пошкодив.

– А я пошлю на виставку кабачок! – заявив ослик Мафін.

Пінгвін Перігрин, який завжди заносився, подивився на нього поверх окулярів.

– Чому кабачок? – запитав він. – Поясни мені, любий Мафіне, чому ти збираєшся виставити кабачок?

– З трьох причин, – відповів Мафін. – Зараз поясню.

І перш ніж Перігрин встиг щось сказати, Мафін підвівся, поклав одне копито на стіл, відкашлявся: “Кхе! Кхе!” – і почав:

– По-перше, розглянемо, де росте кабачок. Він росте на пагорбі, підносячись над іншими рослинами. Він схожий на короля в замку. Я сяду поруч із ним, і всі говоритимуть: “Дивіться, це ослик Мафін і його кабачок!” По-друге, я хочу виростити кабачок тому, що мені подобаються його гарненькі жовті квіточки: вони схожі на маленькі трубки. А по-третє, великий кабачок треба везти на виставку в тачці. Не можна нести його, наче якісь там яблука, чи сливи, чи груші. Ні! Він занадто поважна персона, щоб його запихали до торби чи у паперовий пакет. Слід завантажити його в тачку й урочисто везти, а всі дивитимуться на його власника і захоплюватимуться ним.

– Гординя до добра не доводить! – сказав Перігрин, коли Мафін закінчив свою довгу промову. – Без окулярів і не розгледиш твоїх кабачків, – пробурмотів він і пошкандибав геть.

Мафін звик до характеру Перігрина, але все ж таки розраховував, що той зацікавиться його планом.

Раптом він згадав.

– Гей, Перігрине! – покликав він. – Я забув тобі сказати! Чи бачив ти колись насіння кабачка? Його можна висушити, пофарбувати і зробити намисто!

Але Перігрин навіть не озирнувся. Він поважно крокував по доріжці.

“Але ж він почув, що я казав!..” – подумав Мафін, дивлячись йому вслід.

Потім він пішов до сараю, узяв лопату, вила і маленьку садову лопатку, поклав усе в кошик, прихопивши також кабачкове насіння, і вирушив на город.

Він довго шукав місце, де можна було б посадити насіння дорогоцінного кабачка. Нарешті знайшов відповідний клаптик землі, поклав інструменти на землю і почав копати. Він рив землю копитами. То передніми, то задніми. А іноді й носом. Він не користувався інструментами, які приніс: ні лопатою, ні вилами, ні маленькою лопаткою. Він узяв їх тільки для того, щоб показати, що він справжній городник.

Приготувавши відповідну ямку, Мафін посадив насіннячко кабачка, полив водою і гарненько притоптав. Потім прибрав інструменти під навіс і пішов додому пити чай. Він добре попрацював і відчув, що зголоднів.

Для Мафіна настали важкі дні. Він мав охороняти грядку і стежити, щоб на ній не росли бур’яни. У сухі дні землю треба було поливати, а в спекотні – вкривати від сонячних променів. Але найбільше Мафін втомлювався, спостерігаючи, як підростає кабачок.

Іноді він намагався виспатися вдень, щоб зі свіжими силами стерегти кабачок вночі.

Нарешті з’явився маленький ніжний паросток.

Він ріс і ріс. Незабаром він пустив довгі, висячі зелені пагони і чарівні жовті квіти, про які Мафін розповідав Перігринові. І нарешті одного дня показався малесенький кабачок. З кожним днем він ставав все більшим і більшим. Уранці Мафін запрошував когось із друзів помилуватися кабачком. Спершу друзі бурчали, але, у міру того як кабачок ставав усе більшим, круглішим, довшим і більш блискучим, вони почали виявляти до нього більше інтересу.

Перігрин навіть приніс якось рулетку і виміряв довжину й ширину кабачка, а результат записав у книжечку, на обкладинці якої було надруковано: “Каталог усіх різновидів кабачків”.

“Напевно, Перігрин хоче пошити для кабачка чохол, – вирішила овечка Луїза. – Інакше навіщо йому така точна мірка?”

Наближався день виставки фруктів і овочів. А кабачок усе ріс і ріс. Мафін і його друзі  дуже хвилювалися. Ослик дістав тачку і пофарбував її у блакитний і білий кольори. На дно поклав оберемок сіна, щоб під час перевезення на виставку кабачок не перекочувався з боку на бік і не тріснув. Мафін мав звичай грітися на сонечку, лежачи поруч із кабачком, і мріяти, як він повезе по вулиці свій кабачок і як всі стрічні говоритимуть: “Дивіться, це ослик Мафін везе свій чудовий кабачок!”

І от нарешті великий день настав.

Було тепло, сонячно й весело. Мафін прокинувся дуже рано і в супроводі всіх своїх приятелів вирушив на город, не забувши прихопити м’яку ганчірочку, щоб до блиску натерти кабачок. Останнім ішов Перігрин, несучи гострий ножик.

Вони стали півколом біля Мафіна і його кабачка. Перігрин зробив кілька кроків уперед, вручив Мафінові ножик і знову відступив на своє місце. Мафін схилився над кабачком і несподівано приклав вухо до його круглого, лискучого боку.

Усі стежили, затамувавши подих: вони помітили, що Мафін здивований. Раптом він випростався, обійшов кабачок навкруги і приклав вухо з іншого боку. Потім насупився і, подивившись на друзів, прошепотів:

– Підійдіть ближче. Тихо! Слухайте!

Звірятка навшпиньки, безшумно підійшли і, приклавши вуха до кабачка, стали слухати. У кабачку щось шаруділо, бурмотіло, попискувало. Тоді звірятка оббігли навколо кабачка і стали слухати з іншого боку. Тут шум був голосніший.

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Ослик Мафин и его веселые друзья”

Видавництво “Детская литература”, Москва, 1969 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: