<

Мафін шукає скарб

Казка Енн Хогарт. Читати українською онлайн.

Був чудовий весняний день, і ослик Мафін весело бігав по саду – шукав, чим би йому зайнятися. Він уже переміряв усе своє святкове вбрання, з’їв сніданок, подивився, як на грядках росте морква, і тепер мріяв про те, щоб сталося якесь диво.

І диво сталося.

Вітер несподівано приніс звідкілясь зім’ятий аркуш паперу. Аркуш вдарив Мафіна прямісінько в лоб і застряг між вухами.

Мафін зняв його, обережно розгорнув і став розглядати – спочатку з одного боку, потім з іншого.

Тут він раптом помітив, що від хвилювання вже давно не дихає, і видихнув з такою силою, наче він не ослик, а паровоз.

– Оце штука!.. Та це ж скарб! Закопаний скарб. А це план того місця, де він закопаний.

Мафін сів і знову втупився у папірець.

– Еге! Зрозуміло! – вигукнув він. – Скарб захований під великим дубом. Зараз побіжу й викопаю його.

Але цієї миті за спиною Мафіна почувся важкий подих. Ослик швидко обернувся і побачив пінгвіна Перігрина, який теж пильно розглядав план.

– Ого, скарб! – прошепотів Перігрин. – Усе ясно. Немає сумніву: це карта Південного полюса. Скарб зарито там! Візьму я лижі, льодоруб – і в дорогу!

“Карта Південного полюса? – повторив подумки Мафін. – Південного полюса? Навряд чи! Я все ж таки гадаю, що скарб закопано під дубом. Ану ж бо я ще раз гляну на план.”

Перігрин узявся розглядати карту крізь збільшувальне скло, а Мафін ліг на живіт і витягнув морду: він вважав, що лежачи краще розглядати карту.

– Дуб, – прошепотів Мафін.

– Південний полюс, – пробурмотів Перігрин.

Раптом чиясь тінь лягла на карту. Це підійшов чорношкірий хлопчик –  негреня Воллі.

– Та це ж штат Луїзіана в Америці! – вигукнув він. – Я там народився. Негайно ж складаю речі і їду по скарб! Цікаво тільки, як туди краще дістатися?

Усі троє знову втупилися у карту.

– Луїзіана! – радів Воллі.

– Південний полюс, – бурмотів Перігрин.

– Дуб, – шепотів Мафін.

Раптом усі троє підскочили на місці, тому що ззаду них захрустіли камінці. Це з’явився страус Освальд. Витягнувши довгу шию, він подивився на карту і усміхнувся.

– Звичайно, це Африка! – сказав він. – Я колись жив там. Негайно вирушаю в дорогу. Тільки спочатку треба гарненько запам’ятати карту.

– Це Луїзіана! – вигукнув Воллі.

– Ні, Південний полюс! – заперечив Перігрин.

– Дуб! Дуб! – наполягав Мафін.

– Африка, – шепотів Освальд. – Ось що, – сказав він, – я забираю карту із собою! – Він витягнув шию і схопив дзьобом папірець.

Цієї ж миті Воллі вчепився в нього своєю коричневою ручкою, Перігрин наступив на куточок карти перетинчастою лапою, а за іншій її кут вчепився зубами Мафін.

Як раптом, де не взялося, ляскаючи вухами і метляючи хвостом, примчало цуценя Пітер.

– Дякую, Мафіне! Дякую, Освальде! Дякую, Воллі і Перигрине! – вигукнув він, відсапуючись від швидкого бігу.

Усі від подиву забули про карту.

– За що “дякую”? – запитав Мафін.

– Та за те, що ви знайшли мій папірець! – сказав Пітер. – Він вилетів у мене з рота, і я вже вирішив, що він пропав.

– Твій папірець? – буркнув Перігрин.

– Авжеж, а мені б дуже не хотілося, щоб він загубився. Адже без нього мені не знайти мій скарб!

– Який скарб?! – вигукнули разом Мафін, Освальд, Воллі й Перігрин.

– Хіба ви не зрозуміли, що тут намальовано? Ось доріжка нашого саду. Ось кущі. А ось клумба. А це те місце, де я зарив мою найулюбленішу кісточку.

І Пітер побіг геть, дбайливо тримаючи в зубах клаптик паперу.

– Кістка! – простогнав Мафін.

– Клумба! – зітхнув Освальд.

– Кущі! – пробурчав Перигрин.

– А ми й не зрозуміли! – прошепотів Воллі.

І всі четверо, вбиті горем, пішли додому. Але вони швидко втішилися, побачивши, що на них чекає чай із солодким печивом.

Подобається!

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

0 / 5. Рейтинг: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Ослик Мафин и его веселые друзья”

Энн Хогарт

Видавництво “Детская литература”, Москва, 1969 р.

Залишити коментар