ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Майстер Абдулла

Азербайджанські народні казки

Хтось був, когось не було.
Правив колись давно в Ширвані один падишах, мар­нуючи життя в гулянках та неробстві. Якось надумав той падишах побудувати собі палац. Але хоч який май­стер брався будувати цей палац, падишахові його робо­та не подобалася, він страчував майстра, а палац ли­шався недобудований.Дійшла про це чутка до майстра Абдулли, який жив у Ісфагені.Він гукнув свою жінку й сказав:

— Помандрую і я до того лютого падишаха, який стинає голови своїм будівничим. Зумію обхитрити його—повернуся живий-здоровий, а ні, то дам тобі знати.
Узяв він свій інструмент і пішов. Довго він ішов чи недовго,— а дістався нарешті до міста Ширвана. Схо­пили його слуги й привели до падишаха. А той і пи­тає:
— Хто ти такий?
— Я майстер Абдулла з Ісфагена.
— А ти палац зможеш мені добудувати?
— Зможу, але з умовою: ти даси мені робітників, та сам до мене щоб не ходив, поки я не закінчу роботи.
Майстер Абдулла узявся за роботу і згодом збудував такий палац, якого тут зроду-віку ніхто не бачив. Було зроблено вісімдесят вісім дверей, як наказав падишах. Але як відчиняються ті двері, того ніхто не знав.

Прийшов майстер Абдулла до падишаха та й каже:
— Я побудував тобі палац, а тепер виконуй нашу умову.
— Ти що смієшся? Якщо кожному майстрові гроші платитиму, то все своє добро за вітром пущу. Та й навіщо тобі ті гроші? Хіба ти не знаєш, що мої кати завтра тобі голову зітнуть! — і падишах дав якийсь знак своїм слугам.

Абдулла зрозумів, що його зараз заберуть падиша­хові кати.
— Хай буду я твоєю жертвою, падишах,— сказав він.— Палац я збудував, але ввійти туди ти не зможеш, бо тільки я знаю, як відчиняються там усі вісімдесят вісім дверей.
Бачить падишах — майстер правду каже. Хто ж тоді відчинить двері, як він його уб’є?
— Ходімо, покажеш мені, як відчиняються ті двері.
— Хай буду я твоєю жертвою, падишах, але я не зможу тобі показати, бо один-єдиний ключ я залишив дома. Пошли когось із своїх слуг в Ісфаген, хай моя жінка віддасть той ключ.

Побачив падишах, що не дасть собі ради, гукнув сво­го першого помічника й загадав йому їхати по ключ.
— Але ж я не знаю, де стоїть дім Абдулли,— сказав слуга.
— Мій дім кожен знає,— відповів Абдулла.
Сів візир на коня й вирушив у дорогу. На другий день надвечір він прибув до Ісфагена й зустрів там стару жінку.
— Бабусю, а де дім майстра Абдулли?
— А ось, синку,— показала вона дім, збудований з білого каменю.
Жінка майстра Абдулли саме стояла біля вікна й помітила, як під’їхав на коні до їхнього дому візир.
Вийшла вона на подвір’я, запросила гостя до хати, а сама відвела в конюшню його коня.
Поки візир піднімався східцями до кімнати для гос­тей, його наздогнала жінка майстра Абдулли.
— Заходь, почекай трохи, я згодом вернусь, і ти розкажеш, якими вітрами тебе сюди занесло.
Але тільки-но візир підступив до дверей, як сходи раптом опустилися вниз, і він опинився в льоху. Слідом відчинилися двері, і до льоху зайшло два дрюки.
— Кажи, візире, що ти вмієш робити? — запитали во­ни й заходилися його бити. Бачить візир, що тут йому й смерть, і почав просити:
— Не вбивайте мене! Я вмію нитки сукати.
Не встиг візир і оком змигнути, як перед ним уже стояло сімдесят сім мішків вовни. День і ніч сидів ві­зир і сукав нитки.

Довго чекав падишах свого слугу, але так і не до­чекався. Тоді він покликав векіла та й каже:
— Щось довго нема візира. Доведеться тобі поїхати по нього.
Векіл накупив шовків, різного краму, сів на коня та й вирушив у дорогу. Довго він їхав чи недовго, нарешті дістався до Ісфагена.
Зустрів ту ж самісіньку стару жінку, що й візир. Запитав, де живе Абдулла, й одразу ж знайшов його Дім.
І знову вийшла жінка майстра Абдулли, запросила його піднятися сходами у кімнату для гостей. Та тільки-но векіл підійшов до дверей, як одразу прова­лився в льох.
Бачить — сидить візир і сукає нитки, а біля нього сто­ять мішки вовни.
Знову прийшло два дрюки і заходилися бити векіла.
— Кажи нам, що вмієш робити?
— Не вбивайте мене! Я вмію фарбувати,— з переляку сказав векіл.
Невдовзі вкотився чан, і векіл мусив фарбувати нит­ки, які сукав візир.

Чекав падишах своїх слуг з Ісфагена, але так і не дочекався, сам поїхав по них.
Зустрів він ту ж самісіньку стару жінку, що візир і векіл. Розпитав він, де живе Абдулла, й одразу ж знай­шов його дім.
Жінка Абдулли побачила, що приїхав сам падишах, вийшла назустріч, відвела його коня в конюшню, а по­тім показала шахові на сходи, що вели до кімнати для гостей. Підійшов падишах до дверей і враз провалився в льох. Глядь — візир сукає нитки, а векіл фарбує їх.
— Що це ви робите?
— Краще не питай,— прошепотіли візир з векілом.
Аж тут відчинилися двері, і знову вбігли два дрюки й почали щосили дубасити падишаха по спині:
— Скажи, що ти вмієш робити?
— Коли я ще не був падишахом, я вмів килими ткати,— застогнав падишах, звиваючись від ударів.
Одразу ж з’явився верстак, вкотилися клубки ниток, і падишах так само, як візир і векіл, узявся до роботи.

А що ж майстер Абдулла? Побачив він, що нема ніякої звістки від падишаха, візира та векіла, й повер­нувся до Ісфагена.
— Розказуй, жінко, що ти робила без мене,— питає.
— Зайди у льох і побачиш, що я робила.
Зайшов майстер Абдулла в льох, аж глядь: візир нит­ки сукає, векіл їх фарбує, а падишах килими тче.
— Ну то як, падишах,— запитав,— легко працювати?
— Майстре Абдулла, ти, мабуть, нам голови пости­наєш, як ми закінчимо цю роботу?
— Ти тремтиш за свою шкуру? Люди на тебе пра­цювали, а тепер ти попрацюй на них.
— Абдулло, скажи правду, що з нами буде?
— Нічого не буде. Досить того, що я привчив вас до праці.

З неба впало три яблука: одне — мені, друге — тобі, а третє — тому, хто казку слухав.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Азербайджанські народні казки”
Упорядник – Айдин Абілов
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1978 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: