Майстер Золоті Руки та дівчина Сорок Кіс

Жив собі, був собі майстер Золоті Руки. Узяв він якось сніпок соломи, виплів солом’яну ляльку.

Очі в ляльки — ягоди черемхи, губи — пелюстинкн червоного маку, рисові зернята — зуби. Волосся заплетене в сорок кіс.

— Ой, яка ж ти хороша! Ну лиш, потупай ногами, поплещи руками, веселенько на мене поглянь!

Труснула лялька жовтими солом’яними косами, блиснула ягідками-очима і засміялася сріблясто й дзвін­ко, задзвеніла, наче жайворон, ніжною пісенькою.

А далі заходилася хазяйнувати: долівку вимела, паляниць напекла, молоко зігріла, білизну зібрала, на річку прати понесла.

А назустріч їй ханів син верхи на буланому коні.

— Гей, дівчино Сорок Кіс, я на тобі оженюся!

— Ні! Зробив мене майстер Золоті Руки, не покину його довіку.

— Схопіть дівчину Сорок Кіс! — наказав ханів син своєму військові.

От почали вояки до походу збиратись — на дівчину Сорок Кіс війною йти! Поки ж вони збиралися, майстер і собі гав не ловив. Усеньку ніч носив до хати сніпки соломи. А на ранок усі дивляться — аж десь набралося такого дівчат Сорок Кіс! Ті — прали на річці, а ті пекли паляниці, ці — пісень співали, інші танцювали та приязно усміхалися.

Як же поміж ними знайдеш ту, що впала в око хано­вому синові?

Дізнався про це старий хан.

— Переловити всіх! — наказав він.— Та схопіть заразом і майстра Золоті Руки.

Але коли вояки вступили до села, побачили вони повно солом’яних майстрів. Хто дрова рубав, хто дерево пиляв, а хто підносив. Ну геть як справжні. А того, що змайстрував їх,— ані знайти, ні вгадати.

Подався начальник ханового війська до столиці у старого хана пораду прохати.

Зайшов до тронної зали, аж там одинадцять старих ханів наступають на дванадцятого, а той сидить на тро­ні й кричить:

Ви несправжні, вас виплів із соломи майстер Золоті Руки!

— Ні, це ти солом’яний, ми справдішні!

— Ану-ну, легше! У мене с царська позначка, на моїй потилиці є квітка, нев’янучий золотий тюльпан.

Познімали одинадцять ханів корони з голів у кожного на потилиці золотий тюльпан.

Дванадцятий свою корону зняв, а на потилиці нічого нема, пусто.

Хто ж отут справдішній хан?

Котора дівчина вподобалася хановому синові? Допитатись би про це майстра Золоті Руки, та як же його знайти?