TOU

Майже Різдво

Казки Марі Тібі

 

У  Диволісі – дивокраї. Щасливого Різдва чекають!

– Нарешті! Я це зробила! – голосно промовила горностай Сабіна. – Сьогодні я попросила в нього нове пальто!

Білий кролик Жуль поцмокав губами й мрійливо примружив оченята:

– А я – повнісінький горщик морковяного варення! І ще пару новеньких чобітків.

– А я хочу кольорові олівці та альбом для малювання, – тихенько сказало скунсення Скром – Няшка.

Усі охоче розповідали одне одному про свої листи до святого Миколая й радісно гомоніли про найчарівнішу та найприємнішу ніч, що її залишилося чекати ще цілий місяць.

Усіх дуже тішили думки про те, що треба буде прикрашати будиночки, запрошувати друзів на гостину й смажити смачнючі каштани. Усіх. Крім одного.

Маленький ведмедик Ноно сидів дуже сумний. Він був наче у воду опущений.

– Хіба ти не любиш Різдво? – запитав у нього олень Здоровань.

Ведмедик скрушно зітхнув.

– Я не знаю, ЩО ВОНО ТАКЕ – РІЗДВО. Дуже скоро я готуватимуся до свого довгого зимового сну. Тож цього року знову не побачу чарівного свята, веселощів і подарунків. Навіщо мені прикрашати хатинку, коли я спатиму майже до весни? Розважайтеся без мене. І листа Святому Миколаю писати марно, адже він завжди проїжджає повз мій будиночок, проте ніколи не залишає подарунків.

І Ноно похнюплено почеберяв додому. На серці в нього було дуже важко.

– Таки – так. Ведмеді засинають напередодні великих холодів і прокидаються лише тоді, коли замість морозних зимових днів настають тепліші, – пояснила велика сова Бібу.

Природа сама готується прокидатися.

Бідолашний, бідолашний Ноно! Що б його вигадати, щоб він теж зміг  побачити Різдво та відчути чари цього свята?

І тут у маленького борсучати Педро виникла просто дивовижна ідея.

– А що , як нам бодай раз відсвяткувати Майже Різдво? Ми могли б улаштувати свято з ведмедиком Ноно саме напередодні його довгого зимового сну!

І ясна річ, усі радо пристали на таку пропозицію. Адже саме в цьому й полягає сенс Різдва! Не полишати друга в скруті. Жити в єдності, не бути жаднюгою, ділитися радістю та тішити тих, кому сумно.

А якщо ми влаштуємо для нього СПРАВЖНІЙ СЮРПРИЗ?

І змовники, згуртовані Великою Таємницею, узялися до роботи. Кожен прихопив якусь дрібничку, щоб подарувати Ноно справжню магію Майже Різдва! Віночок із соснових шишок, гірлянду з різнокольорового пір’ячка, килимок із моху…. Хтось приніс свічки, хтось великий медовий торт, а ще  хтось  – різдвяну зірку, що так яскраво мерехтить.

До влаштування цього надзвичайного свята доклали лапок усі звірятка, ніхто не лишився осторонь!

Наступного дня олень Здоровань запросив Ноно на прогулянку. Він хотів повести ведмедика якнайдалі від барлога, щоб у друзів було досить часу оздобити його оселю.

– Ходімо прогуляємося, – запропонував Здоровань. – Я бачив чималий кущ, всипаний ягодами, тож хутчіш за смаколиками! Ти ж не відмовишся?

Ноно, справжній ласун, не міг не скористатися такою нагодою. І він навіть не здогадувався, що на нього чекатиме після повернення.

– Вони повертаються! – скрикнула Сабіна. – Чи все готово?

Звісно ж, усе було готове й виконане просто бездоганно. Навіть чималий плакат із написом: «ВЕСЕЛОГО МАЙЖЕ РІЗДВА»

Який надзвичайний сюрприз!

Цього вечора маленький ведмедик почувався найщасливішим у Диволісі.

Адже він уперше в житті відсвяткував Різдво зі своїми друзями. І це було чарівне свято, що його Ноно

бачитиме у снах упродовж своєї довгої зимівлі.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 19

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Пригоди в диволісі”
Марі Тібі
Переклад з французької  – О. Ларікової
Видавництво : “Віват”
м. Харків, 2019 р

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: