ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Маленька кравчиня

Казки Елеонор Фарджон

Жила колись Маленька Кравчиня, яка вважалася молодшою у Старшої Кравчині. Але хоча вона і була молодшою, вона так спритно кроїла, так витончено робила стібки, сукні шила з такою чарівною фантазією, що, насправді, вона була найкращою кравчинею в королівстві, і Старша Кравчиня це знала. Маленька Кравчиня була така юна і така скромна, що Старша Кравчиня сказала собі:

– Годі й казати, Лотта шиє краще за мене. Якщо я їй про це не скажу, вона сама ні за що не здогадається, а якщо я скажу, то вона піде від мене, відкриє власну майстерню і забере в мене усіх клієнтів.

Тому Старша Кравчиня мовчала, рідко хвалила Маленьку Кравчиню, хіба що за щось особливо гарне, і частенько лаяла, навіть коли це було зовсім незаслужено. Але Лотта ні на що не ображалася; і знати не знала собі ціни, навіть тоді, коли Старша Кравчиня зверталася до неї, як бувало завжди, коли вони виконували якесь дуже важливе замовлення.

– Лотто, – казала Старша Кравчиня, – щойно тут була маркіза Роллі-Поллі і замовила бальну сукню. Вона бачить себе у блідо-рожевому шовку.

– Який жаль! – вигукувала Лотта. – Наскільки б краще вона виглядала у темно-бордовому оксамиті.

– Саме це я їй і сказала, – промовила Старша Кравчиня. – Вона хоче на спідниці сімнадцять складочок.

– Подумати тільки! – дивувалася Лотта. – Їй потрібна зовсім гладенька сукня, але з шляхетною лінією.

– Саме так, – казала Старша Кравчиня, – як я і сказала маркізі – шляхетна лінія і абсолютно гладеньке.

Тож замість блідо-рожевої сукні зі складками вони шили маркізі Роллі-Поллі темно-бордове вбрання шляхетної лінії. І на прийомі у королеви маркіза справляла чарівне враження, і всі казали: “Старша Кравчиня – просто геній!”

А насправді генієм була маленька Лотта.

Щоб ви знали, королеві цієї країни було 70 років, і оскільки вона була незаміжня, у неї не було дітей, які могли б успадкувати трон. Але якщо матір’ю вона ніколи не була, то, принаймні, вона цілих 25 років була тіткою; і її племінник, який був королем у сусідній країні, з часом став би правити її країною, як своєю.

Двадцять років він не відвідував свою тітку, але, за чутками, він був чарівним юнаком і, як і тітка, неодружений. Ця обставина її настільки турбувала, що вона писала йому про це приблизно два рази на рік, на Різдво і на його день народження. І він завжди відповідав:

Люба тітонько Жоржина!

Вельми дякую тобі за пенал.

Твій люблячий племінник Дік.

P. S. У мене ще все попереду.

Старій Жоржині було 70, а молодому королю Річарду лише 25. У 70 років вже не здається, що все попереду, як це здається у 25, і тому королева, владна стара дама, надіслала йому листа десь посередині між Різдвом і днем народження, в якому звеліла йому приїхати до неї та вибрати собі наречену з її придворних дам, тому що вона втомилася вислуховувати його дурниці. Пенала вона йому цього разу не послала. Король вже не міг відбутися лише подякою, тож йому довелося в основній частині листа нарешті писати і про одруження.

Ось що він писав:

Люба тітонько Жоржина!

Як ти того забажаєш.

Твій люблячий племінник Дік.

P. S. Я не одружуся ні з ким, крім тієї, хто буде дев’ятнадцяти з половиною років від народження та дев’ятнадцяти з половиною дюймів у талії.

Королева негайно скликала всіх дам свого двору дев’ятнадцяти з половиною років від народження і наказала виміряти їм усім талії. Рівно троє виявилися дев’ятнадцяти з половиною дюймів у талії, не більше і не менше. Вона знову написала своєму племіннику:

Мій любий Річарде!

Герцогині Зефірній, графині Карамельській і леді Бланш Баланманж у грудні виповниться двадцять, зараз у нас червень. Це дуже милі дівчата, і їхні талії відповідають твоїм вимогам.

Твоя любляча тітка Жоржина, Королева.

На це молодий король відповів так:

Люба тітонько Жоржина!

Хай буде по-твоєму. Я приїду в понеділок. Прошу тебе, влаштуй три бали, у вівторок, середу та четвер. І нехай кожна з цих дам по черзі складе мені компанію. У п’ятницю я одружуся з тією, хто мені найбільше сподобається, і в суботу поїду додому.

P. S. Я б хотів, щоб це був бал-маскарад, тому що в мене є чудовий маскарадний костюм.

Цього листа королева отримала лише в понеділок вранці, а король мав приїхати цього ж вечора. І можна собі уявити, як усі хвилювалися, особливо дами дев’ятнадцяти з половиною дюймів у талії! Зрозуміло, вони негайно відвідали Старшу Кравчиню.

Ось що сказала герцогиня Зефірна:

– Я просто зобов’язана мати найкрасивішу маскарадну сукню, яку ви зможете пошити, причому до вівторка, до першого балу. І коли вона буде готова, пришліть когось із ваших дівчат, щоб вона показала, як сидітиме сукня.

Ось що сказала графиня Карамельська:

– Вкрай важливо, щоб ви пошили мені найчарівнішу сукню, яку тільки зможете придумати, і доставили її у середу до початку другого балу. І нехай ваша найкраща помічниця принесе її мені і покаже, як її треба носити.

А ось що сказала леді Бланш Баланманж:

– Я просто помру від розпачу, якщо ви не створите мені найдивовижнішу сукню, яка тільки може бути, щоб я змогла її вдягнути у четвер на третій бал. А щоб я бачила, яка вона бездоганна, нехай її одягне найвитонченіша з ваших майстринь, так я зможу судити про це сама.

Сторінки: 1 2 3 4

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки“
Збірка
Елеонор Фарджон
Видавництво: “Ангстрем”
1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: