<

Маленька

Казка Бруно Ферреро. Читати українською онлайн.

Маленька - Бруно Ферреро

Серце Маленької завжди було сповнене любові й веселощів. Допомагаючи у своєму рідному кам’яному домі матері по господарству, дівчинка дуже любила співати. Мила каструлі й сковорідки, підливала пеларгонії, які цвіли на підвіконнях, ходила по дрова й до блиску натирала підлогу.

– Моя Маленька завжди працює, як мурашка, – любила повторювати мама.

– Моя Маленька завжди весела, наче пташка, – казав батько.

Маленька наповнювала дім радістю, навіть під час довгих зимових вечорів, коли бракувало харчів. То були важкі часи для всієї родини, яка жила в маленькому французькому селі на березі моря. Батько Маленької, рибалка, сильно захворів і не міг плавати в море, а мати, важко працюючи, намагалася впродовж довгої й суворої зими якось прогодувати родину. Незважаючи на злидні, Маленька вірила, що настануть ліпші дні.

– Вже невдовзі прийде весна й літо, й тоді, любий татку, тобі стане краще, й ти знову будеш сильним.

З часом заощадження сім’ї повністю вичерпалися. Однак сміх Маленької далі лунав у домі. А коли настали канікули, дівчинка почала гукати:

– О, я так сильно люблю Різдво!

– Люба Маленька, – сумно промовив до неї татко, – ти повинна знати, що цього року ми такі бідні, що не зможемо тобі купити навіть скромного подарунка. Незважаючи на ці батькові слова, Маленька далі була глибоко переконана, що все одно на Різдво з кожною дитиною стається щось чудесне. Ввечері напередодні Різдва, закінчивши працювати, Маленька взяла маму й тата за руки.

– Ходімо надвір і там радітимемо Різдву! – попросила вона.

Відтак вони покинули свій маленький будиночок, що поринув у темряву, й пішли в село. Вікна в кожній хаті були прикрашені й освітлені світлом свічок. Маленькі кам’яні будиночки стояли вздовж дороги, тож Маленька та її батьки могли відчути радість Різдва.

– Всі оселі, крім нашої, сповнені радості, – зітхнув батько.

Але Маленька зовсім його не слухала. Сміялася, а її очі блищали щастям…

– Ми маємо дуже багато щастя, – кричала, – бо всі прикраси на дверях і вікнах дарують радість і нам!

Коли вони повернулися додому, Маленька, йдучи спати, поцілувала батьків і сказала:

– А тепер поставлю свого черевичка для різдвяного подарунка!

– Моя Маленька, – промовила мама зі сльозами на очах. – Цього року не буде жодного подарунка!

Незважаючи на це, дівчинка все ж поставила свого маленького дерев’яного черевичка біля каміна. Як завжди, сповнена віри в чудо, Маленька прокинулася на світанку
й повільно підійшла до каміна, щоб побачити, чи є там подарунок.

– Татку, матусю! Швидко ходіть сюди! —вигукнула голосно.

– Погляньте, що принесло мені Дитятко Ісус!

У дерев’яному черевичку Маленької лежала щойно вилуплена з яйця пташка й тремтіла всім тілом.

– Очевидно, випала з гнізда й через комин потрапила до твого черевичка, – сказав батько.

Маленька не слухала його. Пташка була для неї подарунком на Різдво. Дівчинка навіть не сумнівалася в цьому. А її радість, коли вона гладила, обігрівала й годувала пташку, була така велика, що батько й мати теж перейнялися її почуттям й ожили, відчувши себе щасливими.

Ось так Різдво виявилося для Маленької багатим на події й сповненим приємних переживань, бо різдвяний дух завжди жив у її серці.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Залишити коментар