TOU

Маленькі тролі і велика повінь

Туве Янссон

Мама Мумі-троля рушила прямісінько до білого струмка, бо завжди дуже любила молоко.

(Більшість мумі-тролів любить молоко, принаймні у дорослішому віці). Тюльпанна перебігала від дерева до дерева, зриваючи у поділ сукні шматочки шоколаду та карамельки. Досить їй було зірвати один іскристий плід, як на його місці виростав новий.

Усі забули про свій смуток і відходили все далі углиб зачарованого саду. Старий Пан поволі простував услід і був, здавалося, страшенно задоволений тим неймовірним враженням, яке справив на гостей його сад.

— Усе тут я зробив сам, — сказав він. — Навіть сонце.

Глянувши на сонце, всі аж тепер помітили, що воно несправжнє. То була велика лампа з торочками із золотистого паперу.

— Ой, а я думав, сонце справжнє, — розчаровано мовило Крихітне Звірятко. — Тепер видно, що світить воно трохи не так.

— Я доклав усіх зусиль, — засмутився Старий Пан. — Але ж сад вам сподобався?

— Ще й як! — вигукнув Мумі-троль, що саме ласував маленькими камінцями (насправді то були шматочки марципана).

— Якщо схочете залишитися, я побудую вам хатину-торт. Інколи мені стає тут надто самотньо.

— Дуже мило з вашого боку, — мовила Мама Мумі-троля. — Не гнівайтеся, але ми підемо далі. Нам хотілось би побудувати хатку під справдешнім сонцем.

— Ні, зостанемося! — закричали в один голос Мумі-троль, Крихітне Звірятко і Тюльпанна.

— Гаразд, гаразд, дітоньки, — заспокоїла малечу Мама і вмостилася до сну під шоколадним кущем.

Прокинувшись, Мама Мумі-троля почула жалібне хлипання й одразу збагнула, що в її синочка заболів живіт (у мумі-тролів дуже ніжні шлунки).

Черевце у Мумі-троля здулося від усіх з’їдених ласощів круглою ґулею, біль завдавав жахливих страждань. Поряд, знемагаючи від зубного болю після спожитих карамельок, плакало ще гіркішими сльозами Крихітне Звірятко.

Мама Мумі-троля не сварилася, натомість добула з торбинки два лікувальні порошки і дала бідолашкам, а тоді поцікавилася у Старого Пана, чи немає у нього якогось басейну з доброю теплою молочною кашею.

— На жаль, з молочною кашею немає, — відказав Старий Пан.

— Зате є один зі збитими вершками, а інший — з повидлом.

— Гм, — зітхнула Мама Мумі-троля. — Ви ж самі бачите, що дітям зараз необхідна порядна тепла їжа. А куди поділася Тюльпанна?

— Вона сказала, що не може заснути, бо сонце ніколи не заходить, — засмучено мовив Старий Пан. — Мені так прикро, що вам у мене незатишно.

— Ми ще повернемося, — втішала його Мама Мумі-троля. — Але зараз нам варто поквапитися на свіже повітря.

Мама взяла за руку Мумі-троля й Крихітне Звірятко і гукнула Тюльпанну.

— Найліпше вам скористатися жолобом, — ввічливо запропонував Старий Пан. — Він протинає гору наскрізь і виводить просто під сонце.

— Спасибі, — подякувала Мама. — Бувайте!

— Бувайте! Дякую! — попрощалася Тюльпанна.

(Мумі-троль і Крихітне Звірятко нічого не сказали, так їм було зле).

— Нема за що, — скрушно зітхнув Старий Пан.

Усі сіли в жолоб і на запаморочливій швидкості помчали вниз. Опинившись по інший бік гори, вони довго сиділи на землі, намагаючись прийти до тями, бо дуже макітрилося в голові. Потім розглянулися довкола.

Перед ним, виблискуючи у сонячному промінні, розкинувся океан.

— Я хочу купатися! — зарепетував Мумі-троль, який вже одужав.

— І я! — підхопило Крихітне Звірятко.

І вони стрибнули в сонячну стежку, ще пролягла по воді.

Тюльпанна підв’язала угору волосся, щоб воно не намокло, і подалася вслід за друзями, однак заходила до води дуже обережно.

— Яка холодна! — мовила вона.

— Не хлюпайтеся надто довго! — гукнула їм услід Мама Мумі-троля і лягла погрітися на сонці, бо все ще почувалася втомленою.

Звідкілясь причеберяв по піску Мурашиний Лев. Він дуже розлютився і закричав:

— Це мій пляж! Забирайтеся геть!

— Нікуди ми не підемо, — не злякалася Мама. — Ось так!

— Ще й як підете!

Мурашиний Лев заходився кидати піском в очі Мами Мумі-троля, — він дриґав задніми ногами і жбурляв пісок так, що засліпив її, і вона нічого не бачила.

Мурашиний Лев підкрадався до Мами усе ближче, аж раптом сам почав закопуватися у пісок — вирва навколо нього ставала все глибшою і глибшою. Врешті з глибини виднілися тільки очі, але він заповзято засипав Маму Мумі-троля. Вона почала сповзати у яму, розпачливо намагаючись втриматися на поверхні.

— Допоможіть! Допоможіть! — закричала вона, випльовуючи пісок. — Рятуйте!

Мумі-троль почув голос Мами і притьмом вистрибнув з води на берег. Йому пощастило вхопити її за вуха, він тягнув що було сили, упираючись ногами й лаючи Мурашиного Лева на всі лади. Крихітне Звірятко та Тюльпанна й собі кинулися допомагати. Спільними зусиллями їм врешті таки вдалося витягнути Маму Мумі-троля на край ями — її було врятовано! (Мурашиний Лев, розлючений невдачею, закопувався усе глибше, і нікому не відомо, вибрався він коли-небудь знову на поверхню чи ні).

Минуло чимало часу, перш ніж друзям вдалося повитрушувати пісок з очей та трохи заспокоїтися. Купатися перехотілось, тож вони подалися вздовж морського берега на пошуки човна.

Сонце хилилося до заходу, над небокраєм громадилися грізні чорні хмари. Здавалося, ось-ось накотиться шторм. Зненацька вони помітили вдалині якусь метушню. То було юрмисько крихітних блідих істот, котрі намагалися зсунути у воду вітрильного човна. Мама Мумі-троля довго приглядалася до них, аж врешті голосно скрикнула:

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Країна Мумі-тролів“
Туве Янссон
Збірка
Переклад – Наталія Іваничук
Видавництво: “Видавництво Старого Лева”
2019 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: