TOU

Маленький свинопас

Угорські народні казки

– Ходімо з нами, ми тебе понесемо.

Свинопас повірив голубам, не став відмовлятися, а ті понесли його, як вітер, і сховали за спиною сонця.

Встала хазяїнова дочка, вийшла в сад, зірвала найкращу троянду, потім крутнулася на підборах і крикнула:

– Ану вилазь, Свинопасе! Ти ж там, за сонцем!

Ох і злість взяла Свинопаса! Та й налякався він. Але нічого не вдієш! Виліз він з-за спини сонця і пішов просто на кухню.

Другого дня, вдосвіта, Свинопас устав, подивився у вікно і на стежці, що вела до будинку, побачив лисицю. Вийшов Свинопас до лисиці, пошептався з нею, і вона одвела його за сім миль під землю.

Хазяїнова дочка вийшла в сад, зірвала найкращу троянду, крутнулася на підборах і сказала:

– Ану вилазь, Свинопасе, ти сидиш під землею, за сім миль від мене.

Що ж його робити! Виліз Свинопас і звідти.

На третій день він пішов до озера, в якому жила маленька рибка. Вона поплила з ним у найвіддаленіший закуток озера і сховала його на самому дні.

«Ну,– подумав Свинопас,– тут вона вже не побачить мене. Нехай спробує знайти!»

Але хазяїнова дочка вийшла в сад, зірвала найкращу троянду, крутнулася на підборах і гукнула:

– Ану вилазь, Свинопасе, не сиди там, на дні озера!

«Ну, настав мені кінець! – подумав Свинопас. – Видно, сота паля припаде мені. Коли тричі знайшла вона мене, то і на четвертий раз вскочу в халепу».

Ліг Свинопас відпочити, та який вже тут сон! Цілу ніч мучився, але так і не придумав, куди краще сховатися.

Удосвіта вій побачив на вікні двох білих голубів. Як угледіли його голуби, один зразу полетів, а другий залишився.

Свинопас впустив голуба у вікно, і той сказав:

– Ходім мерщій. Ти обернешся на чарівну троянду, і я теж трояндою стану.

Так вони і зробили. Над полудень усі троянди в саду розквітли. Скрізь в саду цвіли чудові квіти.

Хазяїнова дочка вийшла з дому, щоб зірвати найкращу троянду, і побачила в саду дві однакові чарівні квітки. Яку ж з них вибрати? Вона зірвала обидві і приколола їх собі на груди. Потім крутнулася раз на підборах, але Свинопаса не побачила, крутнулася вдруге – і знову не побачила.

– Ну, тату, – сказала дівчина, – не бачу я Свинопаса.

От як примудрився він сховатися, що навіть я знайти не можу!

– То як же це так, дочко? – здивувався хазяїн. – Ти ще раз спробуй, може, й побачиш.

Тоді одна троянда голубом знялася з грудей дівчини, а друга перетворилась на Свинопаса.

Дівчина мало не зомліла, побачивши його перед собою.

А Свинопас обняв дівчину і сказав:

– О моя кохана, я твій, ти моя. Тепер тільки смерть розлучить нас.

Вони обнялись, поцілувались. Подивився на них батько: і донька його, і Свинопас, обоє – хороші, пригожі, наче дві квітки.

Потім справили весілля. Щасливими стали Свинопас і його молода дружина: він був такий красень, що йому тільки вона до пари була, а вона така вродлива, що тільки він їй рівня. Вони і досі живуть, коли ще не померли.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Венгерские народные сказки ”
Упорядник і перекладач – В. М. Важдаєв
Видавництво: “Гослитиздат ”
1953 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: