ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Маленький винахідник

Казки Георгія Караславова

Шарль був дивним хлопчиком. Цілий день бігає, грається, стрибає зі своїми друзями, а коли спитаєш його про що-небудь, подивиться на тебе здивованими, широко відкритими очима.

— Ти роззява! — сміялися з нього всі.

Але Шарль на них не сердився, Шарль їх навіть не чув. Його маленька голова була заполонена однією незвичайною думкою. Він хотів знайти таку речовину, яка за найменшого тертя спалахувала б і горіла, як свічка.

Це було рівно сто літ тому. Люди тоді ще не знали сірників, і Шарль, п’ятнадцятилітній хлопець із французького села Поліні, вирішив винайти їх.

«Є ж такі речовини, які горять і вибухають,— міркував Шарль.— От якби зробити таку суміш, яка при терті спалахнула б швидко й легко, як свічка?»

Він увесь час думав про цю суміш. І тому завжди був замріяний і не чув жартів та кепкування друзів.

Проте Шарль не тільки мріяв. Він ставив досліди. Повертаючись із школи, хлопчина забирався в глухий тихий кут і починав зсипати порошки й робити з них кашку, потім вмочав у неї тоненькі трісочки й сушив їх.

— Ох, боже мій,— сердилася на нього мати,— це дитя помре від голоду! Шарль! Іди їсти!

— Йду! Зараз! — озивався Шарль.

Але минали хвилини, години, а ІІІарль не йшов: досліди його захоплювали, він забував, що його кликали, що обіцяв прийти.

І тільки коли мати знаходила його біля коробочок та пляшечок і брала за руку, Шарль підводився і неохоче йшов слідом за матір’ю.

— Зголоднів я, — спроквола казав він. — Дуже зголоднів.

Увечері Шарль любив погратися, бо в темряві робити досліди він не міг. Але завжди чекав того часу, коли вже скінчаться ігри, він прибере в своїй кімнаті і сяде біля маленького віконця.

Тут, у темряві, Шарль проводив найкращі години дозвілля. Він замріяно дивився на далекі засніжені вершини мальовничих Альп і думав про досліди, які робив удень.

Шарль вірив, що неодмінно знайде суміш, яка буде самозапалюватись, а потім починав сумніватися в цьому.

Після довгої і наполегливої праці він натрапив на правильну дорогу: взяв розчин одної легкозаймистої речовини, фосфору, і намазав цим розчином шматочок кори.

Потім розтопив сірку, змішав її з хлористим калієм і вмочив у цю суміш маленькі палички. Коли все було наготовлене й висушене, Шарль тернув однією паличкою об фосфор на корі.

Паличка спалахнула, але не загорілась. Шарль тремтів від хвилювання. Він узяв другу паличку і цього разу тернув сильніше. Паличка спалахнула й загорілася.

Шарль аж підстрибнув від радості, підняв угору запалену паличку й почав стрибати на одній нозі.
Потім побіг до матері й кинувся їй на шию.

— Мамо! Вийшло! — кричав він, задихаючись від збудження.— Тепер легко буде розпалювати піч.

— Шарль! — суворо сказала мати.— Чи ти не збожеволів?

Тоді Шарль узяв паличку і чиркнув нею по вкритій фосфором трісочці. Паличка яскраво загорілася.

— Мій хлопчику! Та ти ж справжній винахідник! — сказала мати і пригорнула його.

На другий день Шарль показав відкриття своєму учителеві. Вчитель узяв запалену паличку і став роздивлятися.

— Браво, Шарлю! Ти — великий майстер.

Учитель був простою людиною і не зрозумів, який великий винахід зробив його п’ятнадцятилітній учень.

Шарль продовжував робити сірники для домашнього вжитку. Але в маленькому альпійському селі не було людини, яка б оцінила значення самозаймистих паличок.

…Згодом, через десять років, сірники були винайдені в Німеччині і Австрії. Вони були гірші, ніж у Шарля, але цього ніхто не знав.

А Шарль? Шарль закінчив гімназію, здобув медичну освіту і став лікарем в одній із глухих провінцій Франції. Там і помер у похилому віці.

Всі його знали як лікаря Шарля М. Сорі, але ніхто не знав, що він ще малим зробив винахід, який давав одне з найкультурніших благ. І зробив цей винахід свідомо, після довгої і наполегливої праці.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 28

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Горобець – молодець“
Збірка
Георгій Караславов
Видавництво: “Веселка”
м. Київ, 1978 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: