TOU

Мамед

Туркменські народні казки

Один старий мав трьох синів і трьох дочок. Коли дочки підросли, дід видав їх заміж. Старшу – за вовка, середню – за тигра, молодшу – за лева. Не сподобалося це старшим синам, тільки молодший був радий щастю сестер.
Перед смертю батько покликав синів і наказав їм:
— Ось помру, поховайте мене та вартуйте могилу три ночі всі троє.
Помер батько. Поховали його, а ввечері молодший із братів, Мамед, став збиратися на варту.
— Що ви сидите? — спитав він старших братів. А брати сердяться.
— Не вистачало нам ще могили вартувати. У нас турбот повний рот, а якщо тобі робити нічого, йди.
Пішов Мамед на варту сам.
Чи довго, чи коротко, раптом піднявся вихор і з’явився перед могилою вершник на червоному коні. Подивився на Мамеда, висмикнув з хвоста коня пару волосин і віддав йому.
— Як важко буде, спали їх, і я прийду до тебе. Сказав і зник.
На другу ніч прискакав вершник на гнідому коні і теж дав Мамеду дві волосини з кінського хвоста. На третю з’явився перед могилою вершник на сірому коні. Розпитав про життя-буття, висмикнув з хвоста коня дві волосини і віддав їх Мамеду.
— Спали їх у важку хвилину, і я прийду на допомогу.
Після трьох ночей Мамед сказав братам:
— Досить мені сидіти без діла. Давайте мені ваших корів, я буду їх пасти.

Так став Мамед пастухом.
І ось одного разу глашатаї царя сповістили всіх людей царства:
— Хто перемахне на коні дерево з трьома царськими доньками, той стане їхнім чоловіком.
Старші брати вирядилися в найкращий одяг, сіли на найкращих коней, і Мамеда з собою звуть:
— Поїхали, брате, до царя! Спробуємо щастя.
— Ця справа мені не під силу! — відповів Мамед і пішов у пустелю. Там він спалив волосся червоного коня, і з’явився перед ним червоний кінь. На сідлі він приніс шовковий одяг, червоний халат, папаху та чорні чоботи. Закопав у пісок Мамед свій одяг, вирядився в усе нове, сів на червоного коня і помчав. Дорогою наздогнав братів. Запитав їх про здоров’я, а вони його не впізнали.
– От, молодець! – сказали вони. — На такому коні, як не перескочити дерево? Тебе мабуть пригостять на славу. Як сам наситишся, залишки нам пришли.
— Хай буде по вашому, — відповів червоний вершник і поскакав.
Приїхав Мамед до царського палацу, а там перед деревом черга джигітів. Дали йому яблуко та поставили після всіх. Нікому не вдалося перемахнути через дерево.
Дійшла черга до Мамеда. Розігнав він коня, злетів над деревом і кинув яблуко старшій царівні.
– Це для старшого брата, – сказав він.
Посадили Мамеда біля царя, пригощали по-царськи, а коли він наївся, залишки їжі наказав відправити своїм братам. Потім сів Мамед на коня, прискакав у пустелю, переодягнувся і прийшов додому. Незабаром і брати прибули.
Витрусили вони з кишень жменьку плову і кажуть Мамедові:
– Їдемо з нами завтра. Ми сьогодні досхочу наїлися і тобі вистачило б.
Зібралися вранці на свято, а Мамед у пустелю. Махнули брати на нього рукою та поїхали. У пустелі Мамед спалив волосину гнідого коня. Приніс кінь шовковий одяг, чорний халат, чорну папаху та чорні чоботи.
Сховав Мамед старий одяг, вирядився в новий, сів на коня і помчав. Дорогою братів наздогнав. І вони знову попросили його:
– Молодець! Тобі на твоєму коні буде легко перескочити дерево? Коли лишиться після тебе плов, пішли його нам, як послав учора червоний джигіт.
— Хай буде по вашому, — крикнув їм Мамед і поскакав.
А перед деревом знову стояв цілий ряд джигітів. Взяв Мамед яблуко, дочекався черги, стрибнув і пролітаючи, кинув яблуко середній царівні.
– Це для середнього брата!
Знову почастували Мамеда на славу, а рештки він відправив братам.
Коли Мамед у вівчарському своєму одязі заявився додому, брати дали йому жменьку плову, але дорікнули:
— Ти завжди був тягарем для нас. Постійно треба думати про тебе.
На третій день перед чинарою з’явився молодець у сірому одязі на сірому коні. Перескочив він дерево, кинув яблуко молодшій царівні та й сказав:
– Ця моя!
Знову Мамед і сам пригостився і братів почастував, а з пустелі повернувся пізніше, ніж звичайно. Приніс на спині в’язку хмизу.
Запалив біля дому вогнище і попросив братів:
— Дайте мені ваш одяг, я добре витрушу його з пилюки.
Взяв одяг, зняв із себе і кинув усе в багаття.
— Що ти наробив, дурню! – кинулися на нього брати. – Ти залишив нас голими.
— Не біда, — відповів Мамед. — Послухайте краще, що я вам розповім.
І розповів, як вартував на батьківській могилі, як отримав три подарунки від трьох вершників і як здобув трьох царських дочок для себе та для них, братів.
— Ви сумували за своїм бідним одягом, — сказав Мамед, — так отримаєте царське вбрання.
Спалив він усі три волосинки, і тут же з’явилися перед братами три коні.
Одягли брати все нове, сіли на коней, поскакали до палацу за своїми жінками.

З того часу добре їм жилося. Та одного разу поїхали вони втрьох на полювання. А поки полювали, прискакав до їхнього будинку велетень-див на коні з білою зірочкою на лобі. Попросив напитися.
Подала воду жінка старшого брата, але див не став пити. Подала воду жінка середнього брата – відвернувся. Принесла воду жінка Мамеда … Схопив її див, поклав упоперек сідла і поскакав.
Приїхав Мамед з полювання, дізнався про біду, взяв шматок перепічки і рушив у дорогу.
Чи довго, чи коротко, дістався джерела з проточною водою. Сів хліба поїсти, намочить у воді і їсть. Прийшла до джерела дівчина, подивилася на Мамеда і втекла. Прибігла до жінки вовка і каже:
— Ой, подруго, якщо в тебе є брат на білому світі, то це він.
— Є в мене брати,— відповіла дружина вовка,— тільки в наші краї вони не ходаки.
— Ой, подруго, — заперечила дівчина, — надто вже схожа на тебе та людина, що сидить біля джерела і їсть черству перепічку.
Пішла-таки жінка вовка до джерела. Пішла на своє щастя: побачилась з улюбленим братом. Привела додому та сховала. Прибіг вовк — зуби вишкірив:
— Людиною пахне.
— Це мій брат прийшов! – каже жінка.
— Який брат? – клацає зубами вовк.
— Молодший.
— Якщо молодший, то я ладен посадити його навіть на свої очі. Готуй дружино гостину!
Вийшов Мамед із укриття, привітався з вовком і каже:
— Не до гостини мені, братику вовче. І розповів про своє лихо.
— Бачив я цього велетня-дива: Він із шістьма ногами, — сказав вовк. — Щойно мимо проїхав на коні з білою зірочкою на лобі. Їдь і ти, не гаючись, до брата тигра. Він тобі покаже дорогу.
Взяв Мамед у вовка шмат хліба на дорогу і поскакав. Приїхав до струмка, широкого, як річка. Сів на березі, вмочив у воду хліб. І сталася тут з ним та сама історія: побачився він із середньою сестрою, яка була за тигром. Дізнався тигр, що прийшов до нього в будинок молодший брат, зрадів, велів баранів різати. Мамед розповів йому про своє лихо. Задумався тигр.
— Щойно бачив я діва з шістьма ногами на коні з білою зірочкою на лобі. Мабуть, це той самий. Їдь, брате Мамеде, не гаючись, до брата лева, він знає, де живе шестиногий див.
Приїхав Мамед до лева, той вислухав його і показав дорогу.
— А як же я зумію в діва дружину відбити? – Запитує Мамед.
— Візьми в мене барана та лук зі стрілами, — порадив лев. — Прийдеш до будинку дива і побачиш, що це фортеця. Вартує у фортеці кіт із залізними кігтями. Приколи його стрілою до стіни. Увійдеш у ворота, кинуться на тебе дві собаки. Вони ще жодного разу не годовані з дня свого народження. Кинь їм барана, вони тебе пропустять. Вдома див спить сорокаденним сном. Забирай дружину та біжи.
Все сталося так, як пророкував брат лев. Пройшов Мамед у кімнату дива, дивиться: поклав див голову на коліна його дружини і спить сорокаденним сном. Побачила дружина коханого чоловіка, заплакала. Покликала до себе, попросила потримати голову діва. Тримає Мамед голову, а дружина підкотила жорна і каже:
– Клади.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.4 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Царь-Обжора”
Туркменские народные сказки
1983 р

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: