Мавпа і цукерка

Жила-була мавпа. Якось стала вона підмітати підлогу у себе в хаті і знайшла монетку. Зраділа мавпа, кинулась з усіх ніг до крамниці і накупила собі цукерок. Потім залізла високо на дерево і почала ними ласувати.

Але за своїм звичаєм, сидіти спокійно вона не могла – все крутилася на різні боки і пики корчила, от і впала одна цукерка в дупло. Мавпа спритно спустилася вниз і спробувала дістати цукерку, але їй це ніяк не вдавалося.

Побігла вона тоді до коваля і просить:

– Ковалю, ковалю, зроби мені сокиру, я зрубаю дерево і дістану свою цукерку, що впала в дупло.

– А як же, буду я тобі сокиру робити тільки для того, щоб ти дістала свою цукерку! На ось тобі монетку та іди купи собі ще цукерок.

Хитра мавпа взяла монетку, а сама пішла до короля і стала просити:

– Королю, королю накажи ковалю зробити сокиру, щоб я могла дістати свою цукерку!

– Навіщо, ти, мавпо, турбуєш мене через якусь цукерку? Ось візьми монетку і купи собі цукерок.

Мавпа взяла монетку і пішла до королеви.

– Королево, королево попроси короля зробити по-моєму, щоб я дістала свою цукерку.

А королева, як і коваль, і король, дала їй монетку і відіслала геть.

Мавпа сховала монету і пішла до мишки.

– Мишко, мишко погризи сукню королеви, щоб королева зробила по-моєму!

Мишка теж дала їй монетку і звеліла йти. Мавпа поклала монетку в кишеню і пішла до кота.

– Котику, котику застав мишу, щоб вона зробила по-моєму! Котик, також дав їй монету на цукерки та прогнав геть. Мавпа поклала монету в кишеню і пішла до пса.

– Песику, песику спіймай кішку, щоб він зробив по-моєму! Песик дав їй грошей на цукерки і також прогнав. Мавпа взяла монету і пішла до палиці.

– Палице, палице побий пса, щоб він зробив по-моєму! Палиця дала їй монету і сказала йти. Мавпа взяла монету і пішла до вогню.

– Вогоню, вогоню підпали палицю, вона не хоче робити, як я прошу!

– Іди ти геть! На ось, візьми монетку, купи собі цукерок і не чіпляйся до мене!

Мавпа взяла монетку та пішла до води.

– Вода, вода залий вогонь, він не хоче зробити, як я прошу.

– Цього ще не вистачало! Ось візьми гроші, купи собі цукерок і зникни з очей моїх!

Мавпа взяла монетку та побігла до бика.

– Бицю, бицю випий воду, вона не хоче зробити, як я прошу!

– На тобі монетку, купи цукерок і не заважай мені пастися!

Взяла мавпа монетку і пішла до селянина.

– Селянине, селянине убий бика, він не хоче зробити по-моєму!

– Дай мені спокій, мавпо. У мене багато роботи, адже я не ледар на відміну від тебе. Візьми гроші на цукерки та йди своєю дорогою!

Сховавши монетку, мавпа пішла до Смерті та попросила:

– Смерте, смерте забери селянина, який не хоче убити бика, який не хоче випити воду, яка не хоче залити вогонь, який не хоче спалити палицю, яка не хоче побити пса, який не хоче зловити кота, який не хоче зловити мишку, яка не хоче гризти сукню королеви, яка не хоче поговорити з королем, який не хоче наказати ковалю зробити сокиру, щоб я зрубала дерево і дістала цукерку, яку я впустила в дупло.

– Почекай, я зараз повернуся, – відповіла їй Смерть і пішла до селянина.

– Не вбивай мене! – крикнув чоловік.

– Тоді убий бика! – сказала Смерть.

Селянин побіг із ножем у загін. Бик замикав:

– Не вбивай мене!

– Тоді випий воду! – сказав селянин.

Бик побіг до води, і вона в страху задзюркотіла:

– Не пий мене!

– Тоді залий вогонь! – наказав бик.

Вода кинулася до вогню, а він протріщав:

– Не заливай мене!

– Тоді спали палицю! – сказала вода.

Вогонь кинувся до палиці, а вона рипнула:

– Не пали мене!

– Тоді побий пса! -звелів вогонь.

Палиця накинулася на пса, а він заскавулів:

– Не бий мене!

– Тоді спіймай кота, – відповіла палиця.

Пес погнався за котом, а той н’явкнув:

– Не лови мене!

– Тоді спіймай мишу!

Кіт кинувся за мишею, а вона пропищала:

– Не лови мене!

– Тоді гризи сукню королеви, – наказав кіт.

Миша почала гризти сукню королеви, королева побачила і закричала:

– Не гризи мою сукню!

– Тоді поговори з королем, щоб він звелів ковалеві зробити сокиру для мавпи! – відповіла мишка.

Королева поговорила з королем, і король відразу ж наказав ковалеві зробити сокиру і віддати її мавпі. Коваль послухався, зробив велику сокиру і віддав її мавпі, яка зрубала дерево і дістала цукерку. А окрім цукерки, вона тепер мала купу грошей.