ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Менший син

Грецькі народні казки

Давним-давно колись жив собі мірошник з трьома синами. Їх млин стояв на маленькій річці, за лісом.
Одного ранку прокинувся мірошник — і що він бачить?
У річці — ані краплини води, а раніше вода день і ніч крутила мли­нове колесо.
— Ой горенько! Де ж ми тепер будемо молоти своє зерно?
— Не сумуй, батьку,— кажуть сини,— може, вода ще піде. Почекає­мо трохи.

Чекали день, другий, третій,— а вода не йде.
— Як ми тепер будемо жити? — бідкається мірошник.-
— Батьку,— відказує старший син,— завтра я піду шукати воду. Під­німуся аж до джерела, може, воно пересохло.
— Ходи, синку подивись.

Рано-вранці поклав старший син хліба в торбину та й пішов. Не було його до вечора; повернувся блідий, як мрець.
— Ой, батечку, що я тобі скажу! Йшов я понад річкою, а там дракон п’є воду. Я сховався; дай, думаю, подивлюся, що він буде робити, коли нап’ється. А дракон на мить одірвався від води та й мовив:
— Як мало води! Я ніколи не вгамую так спрагу!

І знову припав до води. А я швиденько вибрався з кущів — і сюди.
— Які ми нещасні! — сказав м’рошник, заплакавши.— Тепер нам тре­ба кидати це місце й шукати іншої роботи, щоб якось прожити.
— Я піду! — каже середній син.— Подивлюся, що там таке.
Вранці середній син поклав хліба в торбину та й пішов. А повернувся ввечері, ще блідіший від старшого брата.
— Ой, батечку, що я тобі скажу! Дійшов і я до дракона. Хотів був сказати, щоб він залишив хоч трохи води для нашого млина Коли це, де не візьмись, вовк. Підбігає прямо до дракона.
— Куме драконе,— каже,— в мене до тебе є прохання.
— Кажи,— кинув дракон у відповідь і знову почав хлебтати воду.
— Залиш трохи води, бо мої дітки не в силі піднятися так високо, а без води вони помруть.
Дракон кинувся на вовка й проковтнув його. І я гайнув мерщій звід­ти. Так перелякався, аж голова пішла в мене обертом.

Мірошника охопив страх.
— Збирайтеся, сини мої, сьогодні ж поїдемо звідси, ніщо нас тут більше не тримає.
— Батьку, дозволь мені піти,— мовив менший син.
— Що ти зможеш зробити? Що буде, як він тебе побачить?
Але менший син наполягав на своєму, і батько зрештою погодився.
Другого дня раненько пішов і менший син. Дійшов до того місця, де був дракон, сів на камінь, подалі від звіра, та й задумався:
— Як же йому не дати пити воду?

Він оглянувся навкруги, і раптом його очі засяяли. Тримаючись на відстані від дракона, хлопець почав спускатися до річки. Йшов аж до вечора, аж поки дійшов до джерела. Дістав хліб, повечеряв і ліг спати.
Вранці він назбирав сон-трави, поклав її на воду і придавив камінням, щоб не пливла. Дракон, напившись води, настояної на сон-траві, одразу засне, гадав хлопець.
Пішов менший син додому. Застав там зажурених батька і братів. Ті вже думали, що він загинув.
— Не плачте, я живий і здоровий. Краще піддайте мені ланцюг на плечі.
— Який ланцюг? — спитали брати.— І що ти з ним збираєшся ро­бити?
— Побачите,— відповів той.

Брати завдали братові на плечі ланцюг, і він знову пішов до дракона. Сховався у кущах і став вичікувати.
Дракон, як перед цим, жлуктив воду. Потім він розігнувся, тричі струснувся так, що й пташки позлітали з дерев, а тоді розлігся на тра­ві й заснув.
Хлопець міцно зв’язав дракона і потяг до млина.
— Гей, де ви там? — гукнув він.
— У млині,— відповів мірошник.— Пішла вода! Млин працює!
— Ой, вийдіть подивіться на дракона!
Вийшли вони і очам своїм не повірили. А потім як зарегочутьі
— Як ти його сюди притяг? — спитав батько.
Менший син розказав, як було.
Тут дракон очуняв. Побачив, що він міцно спутаний, та й сконав від страху.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Грецькі народні казки”

Переклад – Степаненко В. І,

Видавництво : “Веселка”

Київ, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: