TOU

Мірошник

Байки Євгена Гребінки

На річечці якійсь маленькій

Стояв собі млинок, і в нім Мірошник жив.

Хоч невеличкий млин, да, знаєш, чепурненький;

Раз по раз, день у день крутивсь, і гуркотів,

І хліба вистачав хазяїну чимало.

Коли не забредеш к Мірошнику бувало,

У його є і хліб, і сіль, і сало,

Чи то в скоромний день – із маслом буханці,

Книші, вареники і всякі лагоминки;

У п’ятницю – просіл, з олією блинці,

Пампушки з часником, гречаники, стовпці.

Обідать він, було, не сяде без горілки,

А в празник піднесе і чарку калганівки.

Мірошник паном діло жив.

І треба ж, на біду, позаторішню весну

Його лихий поніс чогось за Десну.

Хоч не багацько проходив,

Зате багато бачив світа:

Побачив він, як Сейм, мов бішений, шумів

І як Десна ревла несамовита,

Мабуть, ворочавши не п’ятдесят млинів.

Вернувсь Мірошник наш додому,

До церкви прямо почухрав

Да богу молиться святому,

Щоб він акафісти його не в гнів приняв

І річечку його зробив Десною.

«Або хоча, як Сейм, такою –

Тогді б то вже я пановав!»

Молебні день у день спасителеві править,

У ставники свічки по десять хунтів ставить,

Все молиться, ні їсть, ні п’є, ні спить…

«Земляче! Бог з тобою!

На тебе десь туман у Литві навели.

Хіба забув ти, що великою водою

Ворочають великії млини?

Їх німці будувать уміють,

А вже не зляпає наш брат;

Вони самі товчуть, і віють,

І мелють борошно, і сіють,

Здається, що самі й їдять.

А млин хоч чепурний у тебе,

Та не для бистрини». – «Балакайте про себе!

Мірошник заворчав і рукавом махнув.

Його молитви бог почув:

По небу вітерок дмухнув –

Як ворон, небо почорніло;

Шварнула блискавка – грім грюкнув і загув

Із хмар, як з лотоків, водою зашуміло.

Маленька річечка, що так тихенько йшла,

Заклекотіла, заревла

І через греблю покотила.

Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі,

Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок,

То паля тріснула, то заставку розбило,

А далі і знесло млинок.

Схопивсь Мірошник, да пізненько:

Що поки йшла вода маленька,

Щодня він хліба мав шматок.

Літ з десять був у нас суддею Глива.

Да, знаєш, захотів на лакомий кусок,

В Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива.

Велика там вода, хоч є й багато млива…

Глядіть, добродію, чи ваш міцний млинок?

Примітки

Вперше надруковано в кн.: Малороссийские приказки Е. Гребенки, Спб., 1834.

Автограф невідомий.

Подається за другим виданням збірки «Малороссийские приказки Е. Гребенки», Спб., 1836, с. 28 – 30.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 152 – 153.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: