Молодий мисливець

Жив-був собі один юнак. І був той юнак спритним мисливцем.

От раз пішов він на полювання. Зустрівся йому вовк. Юнак хотів убити його,  але вовк почав благати людською мовою: «Не вбивай мене, юначе! Коли-небудь я тобі у великій пригоді стану». Юнак не вбив вовка і пішов собі далі.

Побачив мисливець-юнак беркута і хотів було його підстрелити, але беркут теж заговорив людською мовою: «Не вбивай мене, я тобі в пригоді стану». Мисливець-юнак пішов далі.

От побачив він у воді золоту рибку і захотів піймати її, але золота рибка так само почала благати людською мовою: «О юнаке, залиш мене! Скрізь, де б ти не був, я прийду тобі на допомогу». Не зачепив юнак рибки і пішов далі.

І от побачив він здалеку хатинку. З комина хатинки йшов дим. Юнак пішов до тієї хатинки. В ній жила злюща-презлюща баба. Вона зустріла юнака і почала розпитувати його, звідкіля і куди він іде.

— Я дам тобі одну роботу. В лісі пасуться троє моїх коней. Ти спіймай їх і приведи сюди. Приведеш — віддам за тебе одну з трьох дочок, яку покохаєш, а не приведеш — з’їм тебе,— сказала баба.

Мисливець-юнак пішов до лісу, але коні не давались йому до рук. Стомився мисливець, сів на камінь та й заплакав.

Підійшов до нього вовк і запитав:

— Чого ти плачеш, юначе?

— Як же мені не плакати! — відповів юнак.— Баба звеліла мені піймати трьох її коней, але я не можу впіймати їх. Тепер баба з’їсть мене.

— Не сумуй,— сказав вовк і за мить пригнав трьох бабиних коней до юнака (а коні ці якраз і були бабиними дочками).

Юнак привів коней до баби.

— Нащо далися йому до рук? — почала кричати баба на дочок і знову пустила їх до лісу.— Коли він знову почне ловити вас, оберніться пташками і здійміться в повітря,— сказала вона дочкам.

Так воно й сталося: тільки-но юнак захотів піймати їх, вони обернулися пташками і знялися в повітря. Гірко заплакав мисливець-юнак. Та ось з’явився беркут і допоміг йому впіймати пташок.

Баба ще дужче розлютилася і сказала дочкам:

— Коли він буде знову ловити вас, оберніться рибами і пливіть у глиб моря.

Баба знову наказала юнакові піймати коней. Юнак знову погнався за ними і вже навіть піймав, але вони обернулися на рибок і попливли в глиб моря. Сів юнак на березі і з горя заплакав. Та ось підпливає до берега золота рибка і говорить:

— Не сумуй, юнаке, я допоможу тобі… Троє коней цього юнака обернулися на рибок і запливли у глиб моря. Розшукайте їх і приведіть сюди! — наказала вона рибам.

Риби одразу ж розшукали їх і привели до юнака.
Тоді баба сказала йому:

— Ось тобі три дівчини, вибирай яку хочеш!

Юнак вибрав молодшу дочку.
Тоді молодша дочка і каже юнакові

— Наша мати дуже люта: вона оберне мене на стару і рябу, горбату дівку, середню сестру зробить літньою, а найстаршу — дуже гарною. Не помились, вибираючи!

Баба, й справді, наказала йому вибирати котру хоче з трьох дочок. Мисливець-юнак сказав:

— Добре, мені он ту рябу та горбату!

Ще більше розлютилася баба і сказала дочкам:

— Горе мені! Нічого не могли ви вдіяти! Та я сама справлюся . Іди зараз у хлів,— сказала вона юнакові,— виведи звідтіля коняку і об’їздь її.

Молодша дочка сказала юнаку:

— Вона сама обернеться на коняку. Ти одразу візьми залізний кийок, як тільки зайдеш до хліва, удар її. Потім вона захоче піднятися з тобою в повітря, а ти вдар її кийком по голові, – тоді вона нічого не зможе вдіяти.

Пішов мисливець-юнак у хлів і взяв у руки залізний кийок..

Коняка хотіла вдарити його ногою, але юнак оперіщив її кийком, вивів і сів верхи. Коняка підстрибнула майже до даху хатинки, а юнак — її кийком по голові. І коняка опустилася на землю. Юнак об’їздив її і знову привів у хлів.

Коли юнак пішов, коняка обернулася на бабу і, непомітно пробравшись у хату, лягла на печі, поскаржившись, що в неї, мовляв, голова болить.

Довелося їй видати молодшу дочку за юнака. Кажуть, що й зараз вони живуть-поживають та добро наживають.