Морквина для хоробрості

Жив-був на світі зайчик на ім’я Лапик. Одного разу у Лапика розболілося вушко. Що ж, треба йти до лікаря. Але зайчик боявся лікарів і сподівався, що вушко перестане боліти само по собі.
Чекав він, чекав, а вушко все боліло. Сидить Лапик біля свого будиночка і зітхає: не знає, що йому робити. Тут його помітив Дятел.

– Чого ти сумний, зайчику? Що трапилося? – запитав він.

– Та ось, вухо болить, а до лікаря йти боюся. Не знаю, що робити, – відповів Лапик.

– Звичайно ж, треба йти до лікаря! – сказав Дятел. – А щоб ти поборов страх, тобі потрібно з’їсти чарівну морквину для хоробрості.

– Чарівну морквину? – здивувався Лапик, – а де ж її взяти?

– За нашим лісом є поле, а на одній з грядок росте не проста, а чарівна морквина. Ось я зараз злітаю і принесу тобі чарівну морквинку, – миттю станеш сміливим! – пообіцяв Дятел.

Через деякий час Дятел повернувся до Лапика з великою соковитою морквиною.

– Ну що, відчуваєш, як стаєш хоробрішим? – запитав Дятел.

– Відчуваю, – відповів Лапик, дожовуючи морквинку. Вона була дуже смачною – такою, що Лапик навіть ненадовго забув про хворе вухо.

– Ну тоді біжи до лікаря, – поквапив зайчика Дятел.

– От би кожен день їсти таку морквину, тоді б я нічого не боявся! – замріявся Лапик.

– Це погана ідея, – відповів Дятел. – Адже страх буває не тільки шкідливим, а й корисним. Страх допомагає нам уникати небезпеки, не потрапити в біду і навіть зберегти життя.

Повний хоробрості, він біг стежкою до лікаря Їжака.

Лікар Їжачок оглянув зайця. Витягнув з його вуха ялинову колючку, яка і була причиною болю, замазав ранку і відпустив Лапика додому. А ще лікар похвалив Лапика: який він сміливий, навіть не плакав під час процедури!

Задоволений Лапик подякував лікарю і повернувся додому. Лікарня Їжачка була неподалік від поля, і Лапику прийшла в голову хитра думка: знайти грядку з чарівною морквиною. Зробити це виявилося дуже просто: на полі була лише одна грядка з морквою.

Лапик з’їв одну морквину, потім другу, потім третю. Більше він з’їсти не міг, тому взяв ще пару чарівних морквин для хоробрості з собою.

Зайчик поспішив додому. Він був дуже задоволений своєю хоробрістю і хитрістю. По дорозі він розмірковував, що непогано було б  набрати чарівної морквиночки з запасом.

Тут радісного Лапика помітив вовк. Він ховався за кущами і чекав слушної нагоди, щоб непомітно на нього напасти. Вовк був здивований, що заєць біжить стежкою, здається, зовсім не ховаючись і не боячись, як раніше. А заєць Лапик через чарівну морквину для хоробрості зовсім забув про небезпеки, які таяться в лісі!

Нарешті, вовк зробив стрибок. Тільки він розкрив пащу над головою зайця,  тут невідомо звідки, з’явився Дятел та як клюне вовка в чоло! Вовк, заскиглив, й втік. Лапик тремтів від страху – куди лише поділася дія чарівної морквини?

– Зайчику Лапику, я ж тебе попереджав: не можна зовсім позбутися страху! Бачу, що ти не послухав мене і з’їв надто багато моркви для хоробрості. Але через це ти став не хоробрим, а безтурботним, і мало не загинув.

Зайчик Лапик зрозумів, що страх потрібен йому для захисту. А ось лікарів Лапик більше не боїться, він знає, що вони захистять його від усіляких болячок.