ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Мороз та морозики

Казки Мілоша Мацоурека

Осінь вже скінчилася, але зима ще на настала. Зранку вже трохи підмерзало. Вчителька повела свій клас на прогулянку до міського парку.
– Власто, на що це ти там задивляєшся? – запитала вчителька дівчинку Власту.
– Подивіться, на гілці залишився один-єдиний листочок!
– Коли настають холоди, листя з дерев облітає, – пояснила вчителька й повела дітей далі.
У той самий час Мороз привів до парку на прогулянку маленьких морозиків.
– Францішику, ти чого відстаєш? – запитав Мороз у одного з морозиків.
– Подивіться, на гілці залишився один-єдиний листочок! – сказав морозик Францішек.
– Його ще не торкнуло морозом? – здивувався Мороз. – Ну, що ж, зараз ми його підморозимо… Приготувалися… Раз, два…
Три! – і морозики щосили дмухнули на листочок.
– А тепер повчимося робити бурульки, – сказав Мороз морозикам. – Що це в тебе за крендель, Францішеку? Бурулька має бути прямісінькою!
– Але ж так красивіше! – сказав Францішек.
– Не вигадуй! Негайно розпрями! – розсердився Мороз.
– А тепер біжіть і пограйтеся! – сказала вчителька дітям.
– А тепер ідіть та побігайте! – сказав морозикам Мороз.

Морозик Францішек підкрався до Власти й дмухнув на неї.
– Чого ти щипаєшся? – обурилася дівчинка.
– Тому що я морозик!
– Який ще морозик?
– Найсправжнісінький! Не віриш? Дивись! – і він зробив із дощової краплі химерну бурульку.
– То ти насправді морозик? І на склі вмієш малювати?
– Ми ще тільки вчимося. Але я дуже люблю малювати.
– Я теж. Хочеш, я подарую тобі кольоровий олівець?
– Дякую!
– Зараз ми навчимося малювати на шибках. Якою фарбою малюють морози? – запитав Мороз.
– Білою! – в один голос закричали морозики.
– Правильно. Ось вам пензлики та біла фарба.

Усі морозики зосереджено розмальовували шибки білими візерунками. І тільки морозик Францішек малював кольоровим олівцем, який йому подарувала Власта.
– Це що за таке? Звідки тут жовте та синє? – здивувався Мороз.
– Але ж так красивіше…
– Знову твої вигадки! Малюй білим, як слід!
Францішек слухняно почав малювати білим, але захопився й знову почав малювати кольоровим олівцем. Потім так захопився, що намалював старого Мороза…
– Віддай негайно олівець та геть із класу! – розсердився Мороз.
Іде морозик Францішек по вулиці, а сльози так і котяться у нього з очей. І олівця шкода, і прикро йому: адже у нього вийшли такі гарні малюнки…
Раптом на вітрині він побачив коробку з фарбами і зайшов до крамниці.
– Скажіть, будь ласка, скільки коштує ця коробочка з фарбами?
– Спершу зачини двері! Увесь магазин вихолодив! У мене навіть чай замерз!
– Перепрошую, але я зачинив двері…
– А, то ти ще сперечаєшся!
І продавець виштовхав Францішека з крамниці. Ще сильніше заплакав Франтцішек. Як раптом чує:
– Францішеку, що трапилося?
Дивиться, а перед ним – Власта. І він усе їй розповів.
– Ходімо до мене, я подарую тобі дуже гарні фарби!
Вдома Власта вдягла теплий светр, тому що їй стало холодно через морозика Францішека. А потім вони сіли малювати.
– Францішеку, ти справжній художник!
– Мама йде!… Вона дуже боїться холоду. Куди б тебе сховати?
– До холодильника! – здогадався Францішек.
– Власто, чому у нас по кімнатах гуляє мороз? – запитала мама.
– Не знаю… Мабуть, пора заклеювати на зиму вікна!
А Власта зазирнула до холодильника:
– Я бачу, тобі тут добре!
– Я трохи з’їв збитих вершків із варенням.
– Їж на здоров’я!
– Дякую, Власто, за частування і за фарби. Я малюватиму ними квіти.
– А ти бачив коли-небудь живі квіти?
– Ніколи… – зітхнув Францішек.
– Ну, то ходімо до ботанічного саду!
– Не дихай на квіти, бо вони зів’януть.
– Не буду.
– Гей, ви мені виморозили всю оранжерею! – раптом закричав наглядач.
– А ми вже йдемо!
– До побачення, Власто!
– До побачення, Францішеку! Коли ми знову побачимося?
– Тепер вже на Новий рік.
І от напередодні Нового року. Усе місто вкрилося ліхтариками, золоченими ялиновими гілками, різнобарвними прапорцями.

В школі у Власти розпочалися зимові канікули. А в школі у морозиків йшли останні приготування до Новорічної ночі.
– Сьогодні, морозики, у вас буде екзамен. До ранку всі шибки в місті мають бути розмальовані!
Настала ніч. Скрізь люди весело зустрічали Новий рік.
Мама подарувала Власті ляльку, тато – ковзани, а Власта подарувала мамі й татові свої малюнки.
“Я скучила за морозиком,” – подумала Власта, лягаючи спати.
А в цей час морозики старанно трудилися.
– Францішеку, ти знову за своє? – закричав Мороз.
– Будь ласка, дозвольте мені залишити так! – заблагав Францішек. – Ви тільки подивіться, як гарно вийшло!
– Ну, гаразд… Нехай вже буде… Хоча так і не годиться, проте, дійсно, дуже гарно…
Вранці Власта вийшла надвір, подивилася на своє вікно і просто ахнула від захвату:
– Це намалював мій морозик! – здогадалася вона.
– З Новим роком, Власто! – привітав її морозик.
– З Новим роком, Францішеку!
І вони побігли разом на річку.
Морозик дихнув – і річка перетворилася на дзеркальну ковзанку.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 14

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Плохо нарисованная курица”
Видавництво: “Средне –Уральское книжное издательство”, 1989 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: