Мрійник

Вештається собі вбогий мрійник базаром, аж бачить: один заможний дядько купив глечик кислого молока й виглядає, кого б це найняти, щоб відніс його до нього додому. Мрійник підступився до того дядька й каже:

– Я можу вам послугувати. А що ви мені заплатите?

– Одну тангу,– одказав той.

Погодився мрійник. Поставив глечик з кисляком на голову та й подався, куди йому показав дядько. Іде він, іде, аж почала находити на нього мрійливість: «Ось принесу я глечик і зароблю одну тангу. Повернусь на базар та й куплю за неї курку.

А курка за два тижні нанесе чотирнадцятеро яєць. Заквокче вона, сяде на яйця й висидить чотирнадцятеро курчаток. З них виростуть два півники й дванадцять курочок, а з старою буде тринадцять. Як нанесуть кури двісті штук яєць, посаджаю їх на ті яйця. Буде в мене вже більше як дві сотні курей. А як і ті кури нанесуть яєць та повисиджують курчат, буде в мене ціла птахарня.

І ось як стане в мене десять тисяч курей, то тисячу я лишу собі, а дев’ять тисяч продам і вторгую за них дев’ять тисяч танг. На ті гроші накуплю кіз та овець тисяч із п’ять. Як поокочуються ті кози та вівці по першому разу, то стане їх десять тисяч, а як і по другому разу, то вже їх буде п’ятнадцять тисяч. І як зачнуть ті вівці й кози плодитися, то наплодиться їх сто тисяч. Ніде й тримати буде.

Тоді продам половину з них і куплю тисячу корів по двадцять танг за голову. А як поотелюються корови, стане їх дві тисячі. Половину корів продам та куплю сто пар волів і три сотні верблюдів. Як піде моя худоба плодитися – за пару років поголів’я подвоїться, а мо’ й потроїться. Так недовго й з ліку збитися. Як же я сам орудуватиму таким господарством?

Доведеться-таки женитися. А кого ж мені за жінку взяти? Треба, звичайно, вибрати дівчину із знатного роду. От хоч би й доньку нашого судді. О, візьму суддівну! Калиму дам за неї тисячу овець.

Продам триста верблюдів і сто пар волів – матиму за що весілля справити. Буде бенкет горою. Людей понасходиться, дивом дивуватимуться. Після учти вдома в нареченої підійду до судді і, як велить звичай, попрошу в тестя дозволу забрати йо-го доньку до себе додому. А суддя надивиться, який я багатир, та позаздрить мені, та почне вимагати ще такий самий калим, та щоб ще один весільний бенкет справив. А я тоді шаблю з піхов та як замахнусь на суддю…»

Як махнув мрійник рукою та як задер голову, а глечик брязь під ноги й розбився. Підсковзнувся мрійник на кислякові та й телепнувсь посеред дороги. Отак і скінчилися його мрії.

* Калим – викуп за наречену.