ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Мудра жаба

Бірманські народні казки

Сталося це все давним-давно в одній країні, де правив тоді король на ім’я Нгап’я. У цій країні ріс густий і темний ліс. А в лісі жили двоє великих друзів — слон і тигр. Вони все робили разом – разом гуляли, разом спали. У будь-якій справі один допомагав іншому. От тільки їли вони порізно. Чому, спитайте? Та тому, що слон їв тільки листя, коріння, бульби, а тигр — м’ясо інших звірів. Так вони й жили. Минали дні, місяці, роки, як раптом одного разу тигр похмуро глянув на слона і сказав:
— Друже слон! Сьогодні вночі мені наснився сон, і мені не буде спокою, доки цей сон не збудеться,
— Не засмучуйся, друже тигр! Розкажи, що тобі приснилося, і я зроблю все, щоб твій сон сповнився, хоч би це коштувало мені життя!
— А ти дотримаєшся своєї обіцянки?
— Так!
Тигр зрадів і сказав:
— Сон наснився мені такий: здалося, що я ласую твоїм серцем. Ось який це був сон!
Бідолаха слон нічого у відповідь сказати не зміг, лише, засмучений, попросив:
— Друже тигр! Я виконаю свою обіцянку. Тільки почекай ще сім днів.
— Гаразд, – погодився тигр.
Нещасний слон тільки й думав про те, що на нього чекає, але не знав, що робити. Він не міг ні пити, ні їсти, весь звівся, похудав. Якось слона побачила жаба і здалеку спитала:
— Друже слон, га друже слон! Що це ти засумував? Чи красуня слониха насварила.
— Не смійся, жабо! – розсердився слон. – У мене велике лихо!
— Розкажи мені, у чому твоя біда, друже слон. Може, я зможу, якщо ти дозволиш, допомогти тобі, а я вже всі сили докладу!
— Не зможеш ти допомогти мені, друже жаба.
Але жаба не вгамувалася. Вона вискочила зі свого болота і знову стала вмовляти слона:
— У одного розум один, а у двох — два. Ти б краще розповів мені!
Нарешті слон розповів про все жабі. Жаба спочатку задумалася, а потім сказала:
— Отже, сьогодні ввечері тигр прийде, щоб тебе з’їсти? Ну, та не переживай так, друже слон! Я тобі допоможу.
— А я що маю робити?
— Ти, друже слон, нічого не мусиш робити. Іди туди, де на тебе чекатиме тигр, і лягай спати — тільки роздуй свій живіт гарненько.

Бідолашний слон, якому не було на кого більше покластися, посадив жабу собі на спину і пішов туди, де його мав з’їсти тигр. Там він, як наказала жаба, ліг спати, роздувши, як можна більше свій живіт.
А жаба сиділа на спині слона, дивилася на дорогу, звідки мав прийти тигр, і квакала: Ква-ква, ква-ква. Тигр всі ці сім днів тільки й думав про те, як він буде їсти слона, тому він не полював на дичину і добряче охляв.
У призначений час він пішов до обумовленого місця.

Жаба ще здалеку побачила, що йде тигр, і стрибнула слону в горлянку, а вискочила ззаду. Потім, навпаки, і з рота вискочила. Так вона проробила дев’ятнадцять разів, а сама примовляла, навмисне голосно, щоб тигр здалеку почув:
— Так, мабуть, одного слона не вистачить… А, ось ще тигр іде, тепер буде більше їжі. Тільки щось дуже худий цей тигр, м’яса в ньому замало.
Жаба кричала все це щосили, і тигр почув її слова. Від страху шерсть на ньому стала дибки. «Якщо ця жаба може з’їсти слона, то мене вона й поготів з’їсть, — подумав тигр. — Краще мені тікати звідси, поки не пізно! І він кинувся навтьоки.

Назустріч тигрові попався шакал.
— Гей, друже тигр! Куди це ти так біжиш?
— Не питай! – відповів у страху тигр. – Краще і ти втікай!
Але шакал почав допитуватися, в чому справа, і тигр розповів йому про страшну жабу. Шакал не повірив:
— Та не може бути, друже тигр! Покажи її мені. Та я її в одну мить з’їм – і кісточок не залишиться!
— Гаразд, — погодився тигр, коли шакал так розхвалився. — Ти їси жабу, а я з’їм слона.

Тигр вдав, що йде, але сам і кроку не ступив. Шакалу теж не хотілося йти першим. Коли вони зрозуміли, що бажаючого йти попереду немає, то зв’язалися хвостами і пішли разом.
А жаба, як побачила, що тигр повертається із шакалом, знову закричала:
— Та тигр ще й сина привів! Ну і добре – я їх двох за один присіст з’їм!
Тут уже тигр із шакалом разом бігти пустилися. А хвости у них були зв’язані, і тікати вони прямо не могли: то на одне дерево налетять, то другий. Зрештою розбили собі лоби.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 12

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки народов Бирмы”
Переклад – В. Касевича
Видавництво: “Наука”
1976 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: