Мудрий кролик та ведмідь

Колись у найгустішому лісі в високій траві жив кролик. Це був дуже розумний та хитрий кролик. Він міг обдурити будь кого в лісі.
Якось кролик сидів під кущем і думав, над ким би пожартувати. А тут якраз на узлісся вийшов ведмідь. Кролик підбіг до ведмедя і завів з ним розмову:
— Звідки йдете, пане ведмідь? Який ви великий! Я ще ніколи не зустрічав такого великого та гарного ведмедя.
Ведмедеві дуже сподобалися слова кролика; він гордо озирнувся довкола.
В цей час раптом повіяв вітерець, поворушив сосновими голками, і вони зашуміли — точнісінько, як далекий водоспад. Кролик, який задумав пожартувати з ведмедя, запитав:
— Що це шумить?
— Не знаю, – відповів дурний ведмідь, – ніколи раніше не чув.
— Це шум водоспаду, який залишив мені у спадок дідусь, – сказав кролик.
— А велика спадщина? — запитав ведмідь.
— Вона така велика, що й не розповісти, — відповів кролик, а сам стриб! — і помчав геть.

Тут ведмедеві дуже захотілося дізнатися про спадщину кролика, і він побіг слідом за ним.
— Розкажи мені, братику, про спадщину дідуся! – просив він.
— Я можу показати тобі тільки одну річ зі спадщини мого дідуся, — погодився кролик, — це великий дзвін, що захований у надійному місці. Якщо хочеш подивитись, йди за мною.
Через деякий час ведмідь та кролик підійшли до великого дерева. На одній із його гілок висіло велике бджолине гніздо.
— Ось це і є дзвін, який залишив мені дідусь, — сказав кролик і показав на гніздо, — але це не простий дзвін: якщо тихенько вдарити по ньому три рази, то отримаєш те, про що мрієш.
Ведмідь подивився на бджолине гніздо завбільшки з колесо від воза і повірив, що це дзвін. Дуже йому захотілося вдарити в цей чарівний дзвін.
— Дозволь мені вдарити тричі, — попросив ведмідь.
— Ні, не можна, – відповів кролик.
Але ведмідь його й не послухав. Він швидко поліз на дерево. Побачивши це, кролик у душі зрадів, але виду не подав і закричав ведмедеві:
— Якщо ти вдариш у дзвін без мого дозволу, то нічого не отримаєш. Почекай, поки я дозволю! Тоді і твої, і мої бажання здійсняться. Не поспішай!
З цими словами кролик відбіг подалі від дерева і сховався у траві.

– Тепер, я, дозволяю, бий у дзвін! — крикнув кролик.
Ведмідь підняв лапу і тричі вдарив по бджолиному гнізду. Гніздо впало на землю, бджоли злетіли вгору і люто накинулися на свого кривдника. Вони оточили ведмедя щільним роєм і боляче жалили його з усіх боків. Деякі навіть залізли йому в ніс. Від болю та страху ведмідь забув про все на світі і кинувся тікати. А кролик виліз із трави та з’їв увесь мед.