Мудрий віслюк

Якось віслюк зайшов у садок. Дивиться: на деревах яблука висять, а поряд на баштані на тонких стеблах – батогах гарбузи дозрівають.

Віслюк ще раз глянув спочатку на яблука, потім на гарбуза і від незадоволення навіть вухами повів:
– Як, – каже він, все на білому світі нерозумно влаштовано!

На дереві сидів горобець. Він запитав:
– А скажіть, шановний, який недолік ви бачите в будові світу?

– Та хіба ти сам не помічаєш? – відповів йому віслюк і кивнув спочатку на яблука, а потім на гарбуза. Ось, дивись: на такому високому дереві, на міцних гілках висять солодкі плоди завбільшки з дитячий кулак, а он на баштані величезні гарбузи завбільшки з мою голову лежать на землі і тримаються на тоненькому стеблі

– У цьому вся й мудрість. – заперечив йому горобець.

– Яка тут мудрість? – вигукнув Ішак. – От якби яблуко було розміром з гарбуз, а гарбуз розмірами з яблуко, тоді було б розумно!

Віслюк почухався боком об стовбур, зверху зірвалося яблуко і вдарило його по голові.

– Ой, моя голова ! – вигукнув Ішак. Горобець засміявся.

– Добре, що яблуко не таке велике як гарбуз, а то б від вашої голови нічого не залишилося.

– Так! – сказав Ішак і поспішив подалі від яблуні.