Миколчині історії

Усе показувало на те, що, як і торік, Смітник невдовзі поповниться силою-силенною коробок, баночок, пакетів і кульків од найрізноманітнішої смакоти.

Найді   досі   впам’ятку   запашні   кісточки   від   чиїхось   холодців,   шелестючі ковбасні шкурки, обрізки сиру та лушпиння од варених овочів… Трохи згодом великими дозами пішли недоїдені перестояні страви: причерствілі бутерброди, майже не скислі рештки салатів і тільки трохи несвіжі рибні котлети.

При згадці  про котлети Найді сильно тикнулось: ні, несвіжі були вонитаки не трохи. Але все одно пам’ятається лише приємне.Нині, здається, щастити постало вже від сьогодні: біля розбитої скляноїкульки Найда знайшов майже непочате морозиво: хвала новому сніжкові, що прикрив свіженький льодок на тротуарі під магазином!

Хоч Найда і змерз, як цуцик, проте й радів, як слон.

Пожадливо (але ж і не допадешся, бо язик відмерзає!) лизькав білий солодкий скарб у шелесткій обгортці. Його раювання перебив Миколка, що вихором налетів зі шкільних Дверей.

— Дай п’ять!!!

Найда   терпляче   виконав   ритуал   урочистого   руко-лапостискання   іповернувся до свого бенкету. Проте Миколка й не думав давати йому спокій:

— Сто пудів, ти не знаєш, який сьогодні день!

День, білий від снігу й солодких заморожених вершків — чого б це Найда не знав?

— Прикинь, сьогодні — Святого Миколая!

Найді почуте, ну, аж нічим не пахло, тож він і вухом не повів.

— А   ти   знаєш:   Святий   Миколай   підкладає   під   подушки   дітям

Гостинці, — аж вибрикував Миколка по льодкові своїми драними кросівками. І як це пов’язано з ласощами на асфальті? До того ж, після Гіацинта Найда трохи розчарувався в Гостинцях і втратив до них інтерес.

—Я теж не вірив! Училки спитав, а вона каже: правда! Нашим усім до одного   поприносив!   І   Катьці!   І   з   паралельного   всім!   —   захоплено   торочив

Миколка. — Погнали на хату! Вже розбігся! — Найда ображено загарчав і ще з більшим завзяттям узявся до своєї знахідки.

— Прикинь: а я ж під подушку й не зазирав! — Миколка нетерпляче тупає ногами.

Але Найда, наступивши лапою на обгортку й зубами розірвавши її, уперто вилизує рештки морозива.

Уже три дні, відколи випав сніг, у халабуді підмерзло, і вазончикові стало холодно, вони всі троє ночують у  Миколки  вдома. І справді: жодного ранку, тим паче сьогодні, Миколка під подушку не заглядав!

— Погнали, бо ще вітчим припхається й перехопить Гостинця!

Уже кілька тижнів, як вітчим десь завіявся, і мама поклялась Миколці своєю найчервонішою і найпахнючішою помадою, що більше ніколи його не прийме.   Того   разу   вона   клялась   найновішими   капцями,   і,   щойно   зрадила обіцянку, Найда запорпав ті капці в купі гною під сусідським городчиком. Тож тепер має науку: щоб не позбутися й помади, мусить дотримати клятви. Аледля   підстраховки  все   ж  краще   випередити   вітчима.   Навіть   якщо гостинцем виявиться ще один Гіацинт. Найда із жалем покинув шелепку упаковку й рушив за господарем.

Дурненький, не жалій: Святий Микола нам щось у сто разів краще поклав! — заспокоював Миколка.

Проте   сам   заспокоїтись   не   міг.   Цілу   дорогу   все   пришвидшував   і   пришвидшував крок і висловлював найрізноманітніші припущення.

…Це ж якби я, дурень, у ті грудні Школи не пропустив, уже тоді знав би про Святого Миколая! Це ж і тоді під подушкою щось було, та, мабуть, вітчим знайшов і пропив!

…Це ж, прикинь, там може бути щось та-а-аке-е-е! Ну, велосипед, звичайно, під подушку не влізе, а от конструктор!..

…Або торба цукерок!

..Чи нові кросівки!

Найда захекано дріботів поруч із Миколкою.

Що   ближчала   хата,   то   більше   кортіло   дізнатись,   який   же   гостинець ховається за її облупленими стінами й ґіацинтовим віконцем, під зашмуляною Миколчиною подушкою. І то палкіше вірилось, що гостинець таки є. Не може Святий Миколай забути про хлопчика — ще й із таким самим, як у нього, святого, іменем!..

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21