Мишача рада

Байки Івана Крилова

Колись задумала Мишва себе прославить
І, не зважаючи вже на котів,
Звести з ума всіх ключниць, кухарів
І славу про свої діла трубить заставить
Аж від горищ до погребів;
Для того й Раду порішили справить,
А засідати тим, у кого довгий хвіст —
На весь мишачий зріст:
Прикмета у Мишей, що той, чий хвіст найбільший, —
Найрозумніший,
Та ще й моторніший в біді.
Чи це розумно, тут питати ми не будем;
Бо часто, бачте, й ми про розум інших судим
По одягу та бороді.
Отож мишачий світ розрадив,
Щоб кликати на Раду лиш хвостатих всіх;
Коли ж на лихо куций є між них,
Хоч би і в битві він хвоста свого утратив,
Але як знак цей для Мишей ганебний,
І непотребний,
Із Ради геть таких гонить,
Щоб через них своїх хвостів не погубить.
Домовлено про все; покинути геть нори,
Як в небі спалахнуть зірки;
Нарешті, в діжці з-під муки
Було відкрито збори.
Усілася Мишва собі.
Аж зирк: пацюк, безхвостий далебі!
Враз сиву Мишу мишеня торкає
І каже тихо так:
— «Чого цей куций неборак
Між нами в Раді засідає?
А де це наш закон дівавсь?
Скажи, щоб зараз він ізвідси геть забравсь,
Ти знаєш, як народ безхвостих наш не любить;
Нам користі тепер від нього не чекать,
Коли хвоста свого не вміє шатувать!
Не тільки нас, він наше діло геть погубить».
А Миша: «Замовчи! це знаю я сама;
Та пацюкові я кума».

Переклад П. Сліпчука

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: