Миші на місяці

Якось увечері, коли я вже майже спав, раптом почув, як хтось шкребеться у вікно і кличе мене.

Я підійшов до вікна, відчинив його і побачив мого знайомого з Місяця на ім’я Джордж.

– Любий друже, – сказав він, – мені потрібна твоя допомога.

– Завжди радий допомогти, – сказав я. – Але спочатку сядь, відпочинь. Напевно, ти добряче втомився з дороги. Хочеш чаю?

– Із задоволенням, – сказав він.

Я одразу пішов на кухню,

Сказав кішці: – Брись!

Але тут же вибачився:

– Вибач мені, киць-киць! Я пригощаю друга, він дуже хоче чаю, а ти лежиш тут на проході,

– Зараз я піду! – Н’явкнула кішка. – Не думала я, що вже настав час пити чай.

Я поставив одну чашку для кішки, другу для Джорджа і третю для себе.

– Ну, а тепер розповідай, у чому справа, – сказав я Джорджу.

– Миші, – відповів він. – На Місяці розвелося стільки мишей, що ніхто не хоче там жити, і я не можу одружитися. Жінки найбільше у світі бояться мишей! Порадь, як мені бути? А крім того, миші їдять Місяць, і він стає все тоншим і тоншим, вже залишився один тоненький місяць. Зрештою, вони і його доїдять і доведеться мені робити Місяць знову. І так повторюється кожні двадцять вісім днів!

– Що таке Місяць – ви не знаєте, діти?

– Місяць – це головка свіжого сиру.

І голодні миші на смачній планеті розправляються з нею швидко і вправно.

– Так, погано. Чим я можу тобі допомогти?

Тут ми з моєю кішкою переглянулись.

– Няв. Няв! – сказала вона.

– Чудово, – відповів я. – Чудово, чудово!

Кішка вирушила з Джорджем на Місяць і налякала там усіх мишей.

Тепер вона вже повернулася і, як і раніше, спить у мене на кухні. А Джордж нарешті одружився. Дружину його звуть Мері. І він дуже щасливий. Єдине лихо – Мері також дуже любить сир.