Мишка
Казки Богдана Лепкого
Кахикаючи і постогнуючи, бо був товстий, як годований кабан, поліз під ліжко. Добув ящик, відчинив і… очі йому пішли в стовп, брови підлізли вгору, волосся дубом стало.
– Погризли, погризли, погризли!
– Що? Де? Коли? – питалася жінка.
– О, дивися! О!
І вона теж встромила ніс у ящик:
– А-а-а!
– Це ти тому винна, це ти!
– Всьому я винна, всьому я… – плакала жінка.
А господар кричав:
– Я не раз говорив, що треба нам кота, великого, здорового кота, а ти ложки молока жалувала для його: ти! ти! ти!
І кинувся на неї з кулаками.
Але мишка не чекала, що дальше буде: моргнула на дітей, і вони шнурочком вибігли крізь відчинені двері на поле.
Краще там, ніж у такій хаті.
Джерело:
“ Мишка”
Казки та оповідання
Богдан Лепкий
Видавництво: “Знання“
м. Київ, 2020 р.