Мишка і нетерпляче Лисеня

Кононенкова Вікторія

На вулиці стояла чудова погода: у повітрі пахло свіжістю лісу, сонечко ласкаво гріло своїми промінчиками, а всі лісові мешканці насолоджувалися чудовим літнім ранком. Мишка була зайнята прибиранням своєї нірки. Раз на місяць вона старанно складала всі свої речі, протирала пил і мила підлогу, а потім втомлена, але задоволена роботою, йшла гуляти. Мишка взагалі була дуже терплячою, вона добре знала, що все в житті потрібно робити з терпінням – саме терпіння допомагає не кидати справи на півдорозі.
Того ранку Мишка приступила до прибирання раніше ніж завжди. І як тільки вона закінчила протирати пил, у двері її нірки постукали:
— Тук-Тук! Мишко, ти вдома? Дуже потрібна твоя допомога – у двері стукала Лисичка.
— Що в тебе сталося, Лисичко? – Запитала Мишка.
— Мені дуже терміново треба сходити в сусідній ліс, але мені нема з ким залишити мого малюка, маленьке Лисеня. Ти така відповідальна і турботлива, чи не зможеш кілька годин побути його нянею? – попросила Лисичка.
— Я б з величезною радістю допомогла тобі, Лисичко, але твоє маля, Лисеня, більше за мене! Можливо, чи варто попросити когось іншого? Зайчика, наприклад? – Запитала Мишка
— Ха-ха, не турбуйся, Мишко, Лисеня дуже слухняне і ще дуже маленьке. Ти впораєшся! – Заспокоїла Мишку Лисичка. – Тим більше ти робиш найсмачніше на світі пшеничне печиво – ви можете спекти його разом!
— Тоді домовилися!
Лисичка принесла свою дитинку Мишці. Лисеня виявилося дуже рухливим і непосидючим малюком. Мишці дуже хотілося закінчити прибирання, але Лисеня ніяк не хотіло сидіти на місці: воно відкривало всі шафки і тумбочки, розкидало весь посуд – йому не терпілося дізнатися, що ж цікавого є в норці Мишки.
Мишка швидко зрозуміла, що в цей день прибирання зробити не вийде, і почала розмірковувати, чим їй зайняти маленьке Лисенятко.
— Лисенятко, твоя мама казала, що ти дуже любиш пшеничне печиво! Так? Кажуть, що я печу найсмачніше пшеничне печиво у цьому лісі. Спечемо його разом? – Запитала Мишка.
— Так! Так! Так! Я дуже люблю печиво! Давай зробимо печиво! – радісно пропищало Лисенятко. – Я тобі допомагатиму!
— Домовилися! – сказала Мишка. – Спершу нам потрібно зробити тісто!

Мишка приготувала тісто, а Лисенятко своїми маленькими лапками допомогло його замісити. Коли тісто було готове, настав час вирізати кругле печиво і складати його на лист, але Лисеня подумало, що тісто – це і є печиво, і спробував його з’їсти.
— Лисенятко, не можна їсти таке печиво! Воно ще зовсім сире – його необхідно спекти. – сказала Мишка.
— Але ж я вже хочу печиво! Вже і зараз!– відповіло маленьке Лисенятко.
— Любий, так не вийде! Наберися трохи терпіння, ми зараз поставимо наше тісто в духовку і незабаром отримаємо найсмачніше печиво! І ти зможеш його поїсти! Домовилися? – пояснила Мишка.
— Домовилися. – знехотя відповіло Лисеня.
Малюкові дуже хотілося якнайшвидше отримати заповітне печиво і йому зовсім не хотілося чекати.
— Так, зараз ми поставимо печиво до духовки. Виставимо потрібну температуру, і через 40 хвилин наше печиво буде готове – дістанемо його рум’яним, солодким та смачним. Я наллю тобі теплого молочка, і ти зможеш трохи перекусити. – сказала Мишка.
— Зараз мені треба сходити на вулицю, щоб набрати води, а ти посидь пару хвилин і слідкуй за нашим печивом. — Продовжила Мишка.

Як тільки вона пішла, маленьке, нетерпляче Лисеня підбігло до духовки і крізь скло розглядало кожне печиво. «Яке гарне печиво! От би скоріше воно приготувалося» — розмірковував Лисеня. – «Цікаво, що то за кнопка така на духовці? Ага, це ж температура! Чим вище температура, тим швидше буде готове печиво! — вирішив Лисенятко і повернув ручку духовки праворуч.
Мишка повернулася з водою і не помітила, що температура в духовці стала вищою. Через деякий час Мишка вирішила перевірити як випікається її печиво. Вона відкрила духовку і обімліла – все печиво згоріло і стало зовсім чорним. І тут вона помітила, що хтось повернув ручку температури на духовці.
— Лисенятко, це ти повернув ручку і зробив температуру вищою? Навіщо ти це зробив? – Запитала засмучена Мишка.

— Я хотів, щоб печиво приготувалося швидше! Тому що я хочу їсти його якнайшвидше! Вже зараз! – відповіло нетерпляче Лисенятко.
— Лисенятко, твоя нетерплячість зіпсувала печиво – його тепер не можна їсти. Подивися, воно повністю згоріло і стало маленьким вугіллям – сказала Мишка. – Тобі треба навчитися терпіння! Іноді для того, щоб отримати щось бажане, потрібно трохи почекати. А якщо ти поспішатимеш, то зможеш щось зіпсувати або зламати. Будь обережнішим, будь ласка.
— Я зрозумів. – відповів Лисеня. – Я більше так не буду! Обіцяю! Що ж нам тепер робити?
— Доведеться почати все спочатку – відповіла Мишка. – Але ж тепер ми зробимо все за правилами! І випечемо нове печиво при потрібній температурі.
Мишка з Лисенятком замісили нове тісто, вирізали гарне печиво і відправили його в духовку. Печиво вийшло смачним-смачним. Звичайно ж, він залишився таким непосидючим малюком, як і був, але став розуміти, що треба вміти чекати.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: