<

Мишка і пори року

Казка Ольги Зубер. Читати українською онлайн.

Підкралася тихенько до лісу Осінь. Побачила на узліссі самотню Берізку, дістала фарби й давай їй листочки золотом розмальовувати! Аж тут, і Вітер нагодився. Зірвав листочок, закружляв його лісом, та й поклав прямісінько біля Мишачої нірки.  Мишка була ще зовсім маленька і не знала, що на світі буває Осінь. І тому, дуже здивувалася, побачивши пожовклий листочок.
Вона тихесенько обійшла навколо нього, а потім як підстрибне:
−    Ой! То це ж, мабуть, Берізка його згубила! А тепер не знає, де й шукати!  І листочок пожовтів, бо за Берізкою сумує! Що ж робити?! Знаю! Візьму листочок, та й віднесу його до Берізки.
Так вона й зробила, взяла листочок, та й подалася на край лісу. Вийшла на узлісся, дивиться, а Берізка мов у золоті стоїть і листочки з неї падають і падають.
−    Ой, лишенько! – забідкалась Мишка. І надумала вона листочки позбирати і назад, на гілочки поначіплювати. Та гілочки в Берізки ростуть так високо, а Мишка така маленька, що годі їй і думати про те, щоб до гілочки дотягнутися.
Сіла вона під Берізкою, та й плаче. Зашурхотів у листячку Їжачок.
−    Чого плачеш, Мишко? – питає.
Розказала Мишка свою історію, а Їжачок як почув, то мало не луснув зі сміху.
−    Ну ти й насмішила мене, Мишко! Хіба ти не знаєш, що до лісу прийшла Осінь?
−    Осінь? А що це? – здивувалась сіренька.
−    Це пора року. Було Літо, а тепер Осінь. Це вона Берізку розмалювала.
−    А чому вона поскидала з неї листочки? Адже з листочками Берізка така гарна!
−    Бо восени всі дерева скидають листя. Адже знають – скоро Зима прийде!
−    А це ще що таке?
−    Зима? То це ще одна пора року. Вона повбирає все у білий колір, замете все довкола снігами, скує морозами й буде холодно.
−    Я не хочу! Я не хочу! Зими мені не треба й край! – зарепетувала перелякано Мишка.
−    Та взимку ж так чудово! – відповів Їжачок. – Ялинки пишаються білими шубками, все довкола біле-біле. А весело як! Можна кататися на санчатах, грати в сніжки.
−    Кататися на санчатах? – зацікавилась Мишка.
−    Так! В мене й санчата є. Я тебе по всіх лісових доріжках покатаю! Хочеш?
−    Хочу! – зраділа Мишка.
−    От і чудово! Взимку дуже красиво! Мороз розмалює віконце в твоїй хатинці. І в нього будуть заглядати бурульки.
−    А хто такі бурульки? – перелякано запитала Мишка.
−    Це замерзла вода, що стікає з даху,- пояснив Їжачок.
−    Ні! Ні! Я проти! – заперечила Мишка. – Я не хочу, щоб вони заглядали до мене у віконечко!
−    Та вони ж не справжні! – засміявся Їжачок.
−    А зуби в них є?
−    Та які там зуби! Звісно, що ні!
−    Ну, раз так, то може я й дозволю їм позаглядати у моє віконечко, – пробурмотіла Мишка.
−    А після Зими прийде весна і розтане сніг, – продовжив Їжачок.
−    А бурульки?
−    І бурульки розтануть! – запевнив Їжачок.
−    От і добре! – зраділа Мишка, – Мабуть Весна також не любить, коли вони заглядають до неї у віконечко.
−    Не любить, не любить! – усміхнувся Їжачок. – весною знов усе зазеленіє, засяє яскраве сонечко.
−    Ой, як добре! Я вже люблю Весну!
−    Та хто ж її не любить! А після Весни, прийде Літо – найтепліша пора року.
−    Ой, дуже тобі дякую, Їжачку, а то я вже не знала, що й діяти!
−    Та нема за що. Бувай Мишко! – відповів Їжачок і по шурхотів собі далі.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 12

Поки немає оцінок...

Залишити коментар



Мишка і пори року

Казка Ольги Зубер. Читати українською онлайн.

Підкралася тихенько до лісу Осінь. Побачила на узліссі самотню Берізку, дістала фарби й давай їй листочки золотом розмальовувати! Аж тут, і Вітер нагодився. Зірвав листочок, закружляв його лісом, та й поклав прямісінько біля Мишачої нірки.  Мишка була ще зовсім маленька і не знала, що на світі буває Осінь. І тому, дуже здивувалася, побачивши пожовклий листочок.
Вона тихесенько обійшла навколо нього, а потім як підстрибне:
−    Ой! То це ж, мабуть, Берізка його згубила! А тепер не знає, де й шукати!  І листочок пожовтів, бо за Берізкою сумує! Що ж робити?! Знаю! Візьму листочок, та й віднесу його до Берізки.
Так вона й зробила, взяла листочок, та й подалася на край лісу. Вийшла на узлісся, дивиться, а Берізка мов у золоті стоїть і листочки з неї падають і падають.
−    Ой, лишенько! – забідкалась Мишка. І надумала вона листочки позбирати і назад, на гілочки поначіплювати. Та гілочки в Берізки ростуть так високо, а Мишка така маленька, що годі їй і думати про те, щоб до гілочки дотягнутися.
Сіла вона під Берізкою, та й плаче. Зашурхотів у листячку Їжачок.
−    Чого плачеш, Мишко? – питає.
Розказала Мишка свою історію, а Їжачок як почув, то мало не луснув зі сміху.
−    Ну ти й насмішила мене, Мишко! Хіба ти не знаєш, що до лісу прийшла Осінь?
−    Осінь? А що це? – здивувалась сіренька.
−    Це пора року. Було Літо, а тепер Осінь. Це вона Берізку розмалювала.
−    А чому вона поскидала з неї листочки? Адже з листочками Берізка така гарна!
−    Бо восени всі дерева скидають листя. Адже знають – скоро Зима прийде!
−    А це ще що таке?
−    Зима? То це ще одна пора року. Вона повбирає все у білий колір, замете все довкола снігами, скує морозами й буде холодно.
−    Я не хочу! Я не хочу! Зими мені не треба й край! – зарепетувала перелякано Мишка.
−    Та взимку ж так чудово! – відповів Їжачок. – Ялинки пишаються білими шубками, все довкола біле-біле. А весело як! Можна кататися на санчатах, грати в сніжки.
−    Кататися на санчатах? – зацікавилась Мишка.
−    Так! В мене й санчата є. Я тебе по всіх лісових доріжках покатаю! Хочеш?
−    Хочу! – зраділа Мишка.
−    От і чудово! Взимку дуже красиво! Мороз розмалює віконце в твоїй хатинці. І в нього будуть заглядати бурульки.
−    А хто такі бурульки? – перелякано запитала Мишка.
−    Це замерзла вода, що стікає з даху,- пояснив Їжачок.
−    Ні! Ні! Я проти! – заперечила Мишка. – Я не хочу, щоб вони заглядали до мене у віконечко!
−    Та вони ж не справжні! – засміявся Їжачок.
−    А зуби в них є?
−    Та які там зуби! Звісно, що ні!
−    Ну, раз так, то може я й дозволю їм позаглядати у моє віконечко, – пробурмотіла Мишка.
−    А після Зими прийде весна і розтане сніг, – продовжив Їжачок.
−    А бурульки?
−    І бурульки розтануть! – запевнив Їжачок.
−    От і добре! – зраділа Мишка, – Мабуть Весна також не любить, коли вони заглядають до неї у віконечко.
−    Не любить, не любить! – усміхнувся Їжачок. – весною знов усе зазеленіє, засяє яскраве сонечко.
−    Ой, як добре! Я вже люблю Весну!
−    Та хто ж її не любить! А після Весни, прийде Літо – найтепліша пора року.
−    Ой, дуже тобі дякую, Їжачку, а то я вже не знала, що й діяти!
−    Та нема за що. Бувай Мишко! – відповів Їжачок і по шурхотів собі далі.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 12

Поки немає оцінок...

Залишити коментар



Мишка і пори року

Казка Ольги Зубер. Читати українською онлайн.

Підкралася тихенько до лісу Осінь. Побачила на узліссі самотню Берізку, дістала фарби й давай їй листочки золотом розмальовувати! Аж тут, і Вітер нагодився. Зірвав листочок, закружляв його лісом, та й поклав прямісінько біля Мишачої нірки.  Мишка була ще зовсім маленька і не знала, що на світі буває Осінь. І тому, дуже здивувалася, побачивши пожовклий листочок.
Вона тихесенько обійшла навколо нього, а потім як підстрибне:
−    Ой! То це ж, мабуть, Берізка його згубила! А тепер не знає, де й шукати!  І листочок пожовтів, бо за Берізкою сумує! Що ж робити?! Знаю! Візьму листочок, та й віднесу його до Берізки.
Так вона й зробила, взяла листочок, та й подалася на край лісу. Вийшла на узлісся, дивиться, а Берізка мов у золоті стоїть і листочки з неї падають і падають.
−    Ой, лишенько! – забідкалась Мишка. І надумала вона листочки позбирати і назад, на гілочки поначіплювати. Та гілочки в Берізки ростуть так високо, а Мишка така маленька, що годі їй і думати про те, щоб до гілочки дотягнутися.
Сіла вона під Берізкою, та й плаче. Зашурхотів у листячку Їжачок.
−    Чого плачеш, Мишко? – питає.
Розказала Мишка свою історію, а Їжачок як почув, то мало не луснув зі сміху.
−    Ну ти й насмішила мене, Мишко! Хіба ти не знаєш, що до лісу прийшла Осінь?
−    Осінь? А що це? – здивувалась сіренька.
−    Це пора року. Було Літо, а тепер Осінь. Це вона Берізку розмалювала.
−    А чому вона поскидала з неї листочки? Адже з листочками Берізка така гарна!
−    Бо восени всі дерева скидають листя. Адже знають – скоро Зима прийде!
−    А це ще що таке?
−    Зима? То це ще одна пора року. Вона повбирає все у білий колір, замете все довкола снігами, скує морозами й буде холодно.
−    Я не хочу! Я не хочу! Зими мені не треба й край! – зарепетувала перелякано Мишка.
−    Та взимку ж так чудово! – відповів Їжачок. – Ялинки пишаються білими шубками, все довкола біле-біле. А весело як! Можна кататися на санчатах, грати в сніжки.
−    Кататися на санчатах? – зацікавилась Мишка.
−    Так! В мене й санчата є. Я тебе по всіх лісових доріжках покатаю! Хочеш?
−    Хочу! – зраділа Мишка.
−    От і чудово! Взимку дуже красиво! Мороз розмалює віконце в твоїй хатинці. І в нього будуть заглядати бурульки.
−    А хто такі бурульки? – перелякано запитала Мишка.
−    Це замерзла вода, що стікає з даху,- пояснив Їжачок.
−    Ні! Ні! Я проти! – заперечила Мишка. – Я не хочу, щоб вони заглядали до мене у віконечко!
−    Та вони ж не справжні! – засміявся Їжачок.
−    А зуби в них є?
−    Та які там зуби! Звісно, що ні!
−    Ну, раз так, то може я й дозволю їм позаглядати у моє віконечко, – пробурмотіла Мишка.
−    А після Зими прийде весна і розтане сніг, – продовжив Їжачок.
−    А бурульки?
−    І бурульки розтануть! – запевнив Їжачок.
−    От і добре! – зраділа Мишка, – Мабуть Весна також не любить, коли вони заглядають до неї у віконечко.
−    Не любить, не любить! – усміхнувся Їжачок. – весною знов усе зазеленіє, засяє яскраве сонечко.
−    Ой, як добре! Я вже люблю Весну!
−    Та хто ж її не любить! А після Весни, прийде Літо – найтепліша пора року.
−    Ой, дуже тобі дякую, Їжачку, а то я вже не знала, що й діяти!
−    Та нема за що. Бувай Мишко! – відповів Їжачок і по шурхотів собі далі.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 12

Поки немає оцінок...

Залишити коментар