TOU

Мишка і закоханий Їжачок

Казки Вікторії Кононенкової

Ця історія відбулась восени. Мишка як раз зібралася йти в поле збирати врожай. Але побачила Їжачка, який наближався до її дому. Було помітно, що він дуже схвильований і сильно поспішає.
— Мишко! Мишко! Ти не уявляєш, яка пригода в мене сьогодні була! – поспішав поділитися новинами Їжачок.
— Я ходив на узлісся збирати яблука. Чомусь в цьому році їх дуже мало, а мені потрібні яблука. Зовсім скоро зима, а запаси я ще не підготував. Настав час зайнятися приготуванням найсмачнішого яблучного варення! І, коли я збирав яблука, то зустрів Їжачиху. Вона також прийшла за яблуками. Ми дуже весело провели час разом. Здається, що зможемо стати — — Як чудово! – зраділа Мишка. – Але ж чому ти такий схвильований?
— Розумієш, ми домовились ввечері погуляти разом. Мені б дуже хотілося принести їй якийсь гарний подарунок. Подарунки люблять всі. Я довго міркував, що ж я можу подарувати, і коли біг до тебе за порадою, то згадав, що біля озера росте яблуня з великими соковитими яблуками. Ми б могли піти туди разом, знайти найгарніше і найспіліше яблуко, а ввечері я б подарував його Їжачисі. Ти допоможеш мені? – попросив підтримки Їжачок.

— Звичайно, Їжачок! Я збиралась йти в поле збирати колоски, але бачу, як для тебе це важливо, тому із задоволенням складу тобі компанію у пошуках– відповіла Мишка.
Вони швидко дійшли до потрібного місця, але те, що вони побачили, їм не сподобалось – яблунька цього року не вродила. На землі не було ні одного яблука.
— Що ж нам тепер роботи? – запитала Мишка.
— Не знаю, — сумно відповів Їжачок. Потім він підняв голову вгору і побачив, що високо на гілці висить одне єдине красиве та соковите яблуко.
— Мишко, дивись! Яке велетенське яблуко там висить! – махнув лапкою Їжачок. – Нам неодмінно треба його дістати!
— Так, Їжачок, яблуко дійсно гарне, але ми не вміємо лазити по деревах. Може підемо за допомогою до Єнота або Білочки? – запропонувала Мишка.
— У нас зовсім нема на це часу. Ми самі знайдемо спосіб його дістати. – впевнено сказав Їжачок.
Друзі вирішили спробувати збити яблуко горіхом. Вони знайшли декілька горіхів поруч з деревом та по черзі кидали їх вгору. Один горіх навіть потрапив у ціль, але яблуко міцно висіло на гілці і не збиралось падати.
— Виходу нема, Мишка. Доведеться мені лізти на дерево! – сказав Їжачок. – Я дуже боюсь висоти, але ще більше я хочу подарувати Їжачисі саме це яблуко. Ти ж мені допоможеш?
— Звичайно! Я тобі допоможу! Але як ти туди видерешся? – запитала розгублена Мишка.
— Дивись, мені потрібно дотягнутись до тієї гілочки, а далі якось доберусь. Зараз знайдемо декілька дощечок і камінчиків, збудуємо сходи: ти на них залізеш і підсадиш мене. Домовились? – запитав Їжачок.
-Домовились! – відповіла Мишка.
Друзі зібрали необхідне і зробили невисокі сходи. Мишка на них залізла, підсадила Їжачка, який виявився дуже спритним. Він дотягнувся до потрібної гілки, потім ще до однієї, і ще – і ось він уже дістав до заповітного яблука. Їжачок декілька разів потрусив гілочку з яблуком – воно піддалось та впало не землю.

— Ура! – крикнув Їжачок. – Я зміг! Я дістав найгарніше яблуко і зможу подарувати його Їжачисі. Але, Мишка, залізти я сюди зміг, а як же мені спуститись?
— Дуже обережно! По-маленьку! – сказала Мишка.
Їжачок почав спускатись. Спочатку він подолав першу гілочку, потім другу, але спіткнувся на третій, і впав вниз. Бабах!
— Їжачок, Їжачок, з тобою все добре? – запитала налякана Мишка.
— Та ніби так! – відповів Їжачок і спробував встати.
Коли Їжачок піднявся, Мишка помітила, що з одного боку від падіння в нього зламались — — Як зламав? Як же я тепер? З лисою плямою піду на прогулянку з Їжачихою? – запитав Їжачок. — Доведеться все відмінити! Як шкода, я ж дістав найгарніше яблуко і так хотів його подарувати.
— Їжачок, ми обов’язково щось придумаємо! Як завжди! І ти підеш на прогулянку зі своєю подругою. Не сумуй! Коли життя підносить нам неприємності –треба шукати незвичайні — Що ж тут придумаєш? – сумував Їжачок.
— А може ми сховаємо твою плямку під листочком? Знайдемо великий листок, одягнемо його на голки і все! Буде в тебе такий осінній костюм. Що скажеш? – вигадала Мишка.
— Чому б і ні! – погодився Їжачок.
Мишка знайшла гарний, ще зелений листочок і одягла його Їжачку на голки. Так їй вдалося закрити те місце, де у нього зламались голочки.

Їжачок дуже зрадів, примостив на спину яблуко, і друзі вирушили в дорогу додому. Аж раптом подув вітер і зірвав листочок зі спини Їжачка. Їжачок відразу зрозумів, що щось не так:
— Не тримається? – сумно запитав він.
— Не тримається. – відповіла Мишка.
Їжачок став геть сумним, але Мишка здаватись не збиралась. Вона знала, що знайде спосіб допомогти своєму другу. Друзі мовчки йшли додому, аж тут Мишка побачила пишну зелену ялинку.
— Їжачок! А в тебе ж голки, і голки ялинки! Пропоную взяти декілька голочок у ялинки і поставити їх замість твоїх. Ти будеш трішки схожий на маленьку ялинку і зможеш їх носити допоки не відростуть твої. – знайшла натхнення Мишка.
— Мишка! Яка ж ти розумниця! Я б сам до такого не додумався. – зрадів Їжачок.
Мишка зібрала голки і вставила їх замість зламаних. Щасливий Їжачок пішов на прогулянку зі своєю новою знайомою Їжачихою. Він подарував їй найгарніше і найсмачніше яблуко.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: