Наймудріший з котів

Жили колись в одному далекому селі чоловік із жінкою, люди вже літні. Годувалися тим, що вирощували пальми. Дітей у старих не було, тому, вони дуже любили кішок та собак. Якось взяли до будинку маленьке кошеня. Кошеня було все біле-білюсіньке, і старі лагідно називали його Біленьке.
Час минав, і кошеня росло. Якось старі поснідали, стара поклала в горщик рибу, з якої хотіла зварити на вечерю смачну юшку, закрила його кришкою, а сама пішла на базар. Старий у цей час сидів унизу і нарізав лозини з бамбука.
Коту захотілося поласувати рибою, і він почав потихеньку відкривати горщик. Але старий почув шум, підібрав із землі камінь і піднявся до хати. Увійшов і бачить: їх Біленький засунув голову в горщик і їсть рибу. Старий дуже розгнівався і в серцях запустив у кота каменем. Та тільки в кота він не влучив, а прямо в горщик. Камінь відбив у горщика горло — і воно так і залишилося на шиї у кота. Кіт зі страху кинувся навтьоки і втік у ліс.

У лісі коту назустріч йшли півень із куркою. Як побачили вони його, так спершу сховали своїх курчат у надійне місце, а потім півень запитав:
– Що це за дивний кіт? Начебто у нього кільце на шиї?
Кіт почув їхню розмову і вирішив схитрувати:
– Я не простий кіт. Я наймудріший із котів! А на шиї у мене зовсім не кільце, а намисто. Погляньте на мою шубку! Хіба вона не найчистішого білого кольору? Якщо у вас є дітки, можете віддати їх мені на навчання.
Півень із куркою повірили коту і віддали своїх курчат йому у навчання.
Пішов кіт далі, і зустрілися йому каченя з качкою. Кіт і їх обдурив так само, як півня з куркою, вони теж віддали йому своє каченя у навчання.
Пішов кіт далі лісом уже з курчатами та каченям. Йдуть, бачать: під кущем сидить птах боу. Він спочатку теж здивувалася, що це за небачений кіт, але кіт і йому сказав, що він наймудріший з котів, а це його учні. І птах боу відпустив із котом свого улюбленого сина на ім’я Е Чо.

Після цього коту попалася на дорозі ще й ворона. Кіт і їй сказав, що він наймудріший із котів, і запропонував віддати пташенят йому в навчання. Ворона не дуже повірила коту, але коли батько її воронят побачив курчат, каченя, пташеня боу, він занепокоївся, що їхні пташенята залишаться неуками, і віддав коту улюблене вороненя на ім’я Me Гаун.
Кіт привів усіх пташенят до великого дерева з дуплом і сказав:
— Сьогодні я навчатиму каченя. Воно разом зі мною залізе в це дупло. А ви лягайте спати.
Пташенята заснули на дереві, а кіт у дуплі повечеряв каченям.
Коли настав ранок, Е Чо і Me Гаун помітили, що каченя кудись зникло, і запитали кота:
— Вчителю, а де ж каченя?
— Воно вже вивчилося і повернулося до своїх батьків.
Наступного дня кіт покликав із собою в дупло курчат, а Е Чо та Me Гауну звелів лягати спати. Бідних курчат кіт з’їв, як і каченя.

Коли розвиднілося, Е Чо і Me Гаун побачили, що курчат і сліду немає, і знову почали розпитувати кота. Кіт, як і минулого разу, відповів, що курчата вже оволоділо всіма науками і повернулося до своїх батьків. Але цього разу Е Чо та Me Гаун не повірили словам кота.
– Слухай, Me Гауне! – сказав Е Чо. — Хоча вчитель і каже, що каченя і курчата вже вивчилися і повернулися до своїх батьків, мені щось в це не віриться. Скоріше схоже на те, що вчитель їх з’їв.
— Я думаю, що так воно і є,— озвався Me Гаун.
Стали тоді Е Чо з Me Гауном думати, як їм бути.

— Ось що, Е Чо, — нарешті сказав Ме Гаун. — Сьогодні вчитель, напевно, візьме з собою когось із нас. Другий хай не спить, а чекає неподалік, щоб все було чути. Якщо кіт насправді хоче з’їсти нас, треба кричати. Другий відразу ж прилетить на допомогу, і вдвох ми заклюємо кота.
Незабаром зайшло сонце, і настала темна ніч. Кіт покликав Е Чо та Me Гауна і запитав:
— Ну хто з вас хоче першим повернутися до батьків?
— Я, учителю, – зголосився Me Гаун. — Я хочу повернутись до батьків. Навчи мене сьогодні вночі всім наукам, щоб я все знав.
— Гаразд,— погодився кіт,— лізь у дупло. А ти, Е Чо, йди спати. Вже завтра ти підеш додому.
Але Е Чо, як вони і домовилися з Me Гауном, сів неподалік від дупла і став прислухатися. Раптом із дупла пролунав крик: «Е Чо, на допомогу! Рятуй!” Е Чо тут же влетів у дупло і своїми кігтями вчепився коту в очі. Погано тут прийшлося шахраю — ледь зовсім не осліп. Кажуть, з того часу у котів зіниці розташовані не вздовж, як у всіх звірів, а впоперек.
Ну, а двоє друзів миттю вискочили з дупла і полетіли в рідні краї.