Не всі разом, панове
Оповідання Бориса Грінченка
В одного шинкаря був свійський папуга. Його клітка висіла в шинку. Як бувало в шинок надійде багато людей, і всі тиснуться до шинкаря, і кожен просить дати йому швидше, чого там кому треба, то шинкар каже їм:
— Не всі разом, панове! По черзі, прошу вас!
Папуга так часто чув ці слова, що вивчився їх казати і поперед шинкаря кричав людям:
— Не всі разом, панове! По черзі, прошу вас! Звичайно, всі починали сміятися і казали, що папуга дуже розумний.
Одного разу вранці папуга побачив, що дверцята в його клітці відчинені Він вилетів з клітки, а тоді у вікно та й полетів собі в сад.
Як побачили його пташки, то страшенно здивувалися. І горобчики, і шпачки, і синички, і всяке інше птаство назліталося, тиснуться до папуги, роздивляються, щебечуть, як несамовиті. Де ж пак, таке диво побачили!
А шинкар кинувся, що немає папуги, — пішов його шукати. І саме вчасно нагодився. Папуга сидів нашорошений, розпустивши крила, а його з усіх боків скубли, клювали, а він тільки сердито кричав:
— Не всі разом, панове! По черзі, прошу вас!
Джерело:
Журнал “Барвінок”
№ 8 за 1999 р.
Красиво
повчальна для письмового переказу те що треба
добре я беру свої слова назад це не повчально
Молодець ! Прекрасно! Пиши дальше!