Немає добрива кращого від каміння

Багато років тому жив селянин на ім’я Хейроку. А по сусідству з ним жив старий борсук на ім’я Гомбе.

Прийшов якось борсук до Хейрока.

— Доброго дня, Хейроку, давно я тебе не бачив.

— Доброго дня, Гомбе, з чим завітав?

— Та ось хотів тебе спитати: чого ти боїшся найбільше на світі?

— Чого боюсь? – замислився Хейроку.

Ой, не просто так затіяв Ґомбе цю розмову, любив борсук пожартувати над Хейроком. От Хейрок і вирішив сам перехитрити Гомбе.

— Найбільше на світі боюся я булочок — відповів він.

Як подумаю про них відразу від страху тремтіти починаю.

Набрав борсук Гомбе побільше булочок і подався до хати Хейрока. Підкрався ближче і давай кидати булочки у вікно. Кинув і сховався за деревом — чекає, що буде. Але Хейроку зовсім не злякався булочок, не закричав від страху, не вибіг з дому, а навпаки, вмостився зручніше і давай ними ласувати.

«Обдурив мене Хейроку,— подумав Гомбе і поплентався геть.—

Але я все-таки провчу цього хитруна»,— вирішив він дорогою.

Вночі прибіг борсук до рисового поля Хейроку, зібрав навкруги все каміння і давай розкидати його по полю. До ранку  все поле камінням засипав.

Прийшов Хейроку, бачить, все в поле в камінні, і одразу зрозумів, чия

це робота. Встав він посередині поля, низько вклонився і голосно вигукнув:

– О, яке щастя! Кому  дякувати мені за те, що засіяв камінням моє поле! Немає кращого добрива, ніж каміння! Яке щастя! Тепер аж цілих три роки мені не треба удобрювати землю! Низько кланяюсь тобі, мій благодійнику.

Наступного ранку Хейрок знову прийшов на рисове поле.

Бачить, жодного каменю не залишилося. «Здорово, видно, втомився бідний борсук Гомбе,— посміхнувся Хейроку.— Скільки каміння з поля виніс!» І посміхнувся.