Немає в лісі ніяких розбійників

— Тобі дуже шкода? – спитав Петер.

Тоді Мімі ляснула себе по животику і зареготала та так, що сама підскочила.

— Намисто, яке забрав Фіоліто, коштує не більше десяти ери в будь-якій крамниці, — сказала вона. — Це лише підробка. Справжнє намисто у мене ось де!

Вона підійшла до горщика для квітів, який стояв на вікні вітальні. У ньому росла герань. Мімі підняла квітку і витягла з горщика намисто з червоних, зелених, блакитних і білих перлин, ну точнісінько таке саме, яке забрав Фіоліто.

Тут Петер і згадав, як його мама казала, що вона нанизала два перлинних намиста для Мімі. У ті часи, коли мамі було сім років і вона була маленькою донькою бабусі.

— Дорогоцінні перлини! — промовила Мімі і двічі обвила нитку перлів навколо шиї.

Потім глянула на Петера: — Ну ось, дурненький. Ясна річ, розбійники в лісі є, запам’ятай це раз і назавжди!

Хтось увійшов до хати. Це бабуся з’явилася у передпокої. Вона увімкнула світло. Біля лялькового будиночку сидів Петер і дивився на Мімі, маленьку ляльку в блакитній сукні, з якою його мама так часто бавилась в дитинстві.

Сторінки: 1 2 3