Немудрий Сабуро

Японські народні казки

Жив колись у одному селі хлопчик на ім’я Сабуро. Був він такий дурний, що сусіди прозвали його Дурний Сабуро.
Якщо доручать йому одну справу, він зробить абияк, а якщо дві доручать – все переплутає. Вічно попадав він в халепу.
Батьки дуже засмучувалися, але все ж сподівалися, що Сабуро колись порозумнішає.

—Іди, Сабуро, і викопай картоплю. Все, що з землі дістанеш, розклади на грядці та просуши на сонечку.

— Добре,— відповів Сабуро і подався на поле.

Тільки почав він копати, як раптом мотика вдарилася об щось тверде. Копнув Сабуро глибше і витягнув великий горщик. Відкрив, а там повно золотих монет — ціле багатство.
«Батько сказав, щоб все, що я з-під землі дістану, сушитись поклав»,— згадав дурний Сабуро і розклав монети на грядках.
Потім пішов додому і каже:

— Знайшов сьогодні я горщик із золотом, тепер золоті монети на грядках сушаться.

Батьки лише руками розвели. Прибігли на поле, а золота давно вже слід простиг.

— Наступного разу,— сказав батько,— як знайдеш що-небудь, то візьми і додому принеси.

— Добре,— відповів Сабуро.

Наступного дня він побачив на дорозі дохлу кішку. Узяв її і додому приніс.

— Ну, не можна ж бути таким дурним! — розсердився батько. — Треба було викинути її у річку.

На ранок побачив Сабуро величезний пень. Страшно тяжкий був пень, але Дурний Сабуро добре пам’ятав наказ батька — схопив він пень і потягнув до річки.
В цей час повз проходив сусід.

— Що ти робиш, дурне! Цей пень ще для розпалу згодиться. — Треба було розрубати його і віднести додому.

— Добре,— сказав Сабуро,— наступного разу я так і зроблю.

Пішов він додому, раптом бачить, на узбіччі дороги гарна чашка валяється. Видно, хтось її загубив. Підняв Сабуро чашку та як вдарить нею об землю! Розлетілася чашка на скалки. Зібрав їх дурний Сабуро і поніс додому.

— Подивися, мамо, що я знайшов сьогодні!

Глянула мати: та це ж уламки чашки, яку батько взяв із собою у поле!
Вранці батьки вирішили:

— Все, що ти робиш, нікуди годиться. Ми сьогодні на полі підемо, а ти вже сиди вдома.

І залишили Сабуро одного. «Не розумію, чому люди звуть мене дурний Сабуро?— подумав хлопчик.— Я все роблю так, як вони мені радять».

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Поле заколдованных хризантем”
Японские народные сказки
Видавництво: “Искона”
1994 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: