Неслухняне козеня

Монгольські народні казки

Було це навесні. Паслися разом козел з малим козенятком. Скрізь ходили вони удвох, і старий вибирав для маленького видолинки з м’якою ранньою травою — баранячим вушком. Квіти її, мов цяточки снігу, біліли в рудому ще степу.
Коли всю травичку поблизу вони вискубли, мовив тоді козел козеняткові:
— Почекай мене тут, піду я доброго пасовиська пошукаю. Ось тобі дзвіночок. Якщо трапиться з тобою лихо,  тоді ним і подзвони.
Почепив козел на шию козеняткові мідний цяцькований дзвіночок та й пішов, попрощавшись.
Недалеко відійшов, як почув калатання дзвіночка. Налякався козел, що маленьке вовки схопили, і гайда визволяти.
Прибіг, дивиться, а ніяких вовків немає.
Що трапилося? — питає, задиханий. — Чого це ти кличеш?
Та муха ось мені на ногу сіла, вередує козенятко.— Прожени її!
Насварився на нього старий і пішов.
—    Даремно не дзвони! — звелів на прощання. Не встиг відійти, як знов калатання почулося.
Довелося  повертатися. Прибіг, а мале стоїть, око заплющивши.
—    Що з тобою? — питає козел.
—    Око запорошило!..— кривиться козенятко.— Вийми порошинку!
Вийняв старий порошинку та й каже:
—    Піду я, а ти ж дивися, не дзвони  просто так! Тільки-но зайшов за найближчий пагорб, як дзвіночок знов калатає. Спочатку думав не повертатися. А далі таки не витримав — і назад. Прибігає, а козенятко спокійнісінько торішню травицю скубає.
—    Що таке? — питає козел.— Невже знов просто так дзвониш?
—    Та ось до боку суха травина вчепилася,— показує козенятко.— Обтруси її!
—      Само обтруси! — розсердився козел.— І не мороч мені голови дурницями!
Та й пішов.
Довгенько він мандрував поза горою, шукав пасовиська. Натомився, і відпочити приліг. Тільки  заплющив очі, аж чує — дзвенить!.. Подумав козел, що знову те калатання через якусь дурницю, та й задрімав собі.
А дзвіночок тим часом усе тривожніше калатає, і собаки загавкали.
Тут уже козел сполохався. Підхопився та бігом.
Прибіг, дивиться — собаки вовка відганяють, а козенятко стоїть і тремтить. Ще трохи — і з’їв би його звір.
—    Подякуй собакам, що близько були!.. А то поласував би тобою сіроманець.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Волшебные сказки о животных”

Видавництво “Квадрат”, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: