<

Неслухняні санчата

Казка Ольги Зубер. Читати українською онлайн.

От і прийшла красуня Зима. Пора розваг і Новорічних свят. Взяв Миколка свої санчата, та й давай кататися з гірки! Летить, аж дух перехоплює!
Ого-го! – кричить від радості.
Побачив це кіт Васько, що сидів на лавці. От заманулося і йому на санчатах покататися. Аж не може всидіти на місці, так кортить! А попросити в Миколки соромиться. Бо вже має п’ять років, а на санчатах ні разу не катався!
Е, ні! Посміховиськом Васько нізащо не буде!
І вирішив він, що коли звечоріє і Миколка піде додому, візьме санчата, та й покатається.
Так він і зробив:взяв санчата, та й потягнув їх до гірки. Умостився зручненько, відштовхнувся лапою, й понеслися сани з гірки, мов та блискавка.
Васько такого не очікував. Думав, що їхатиме собі поволі , та й роздивлятиметься зірки й пейзажі, й мріятиме про щось своє, котяче. Аж тут, на тобі! Летять сани, мов вітер. Злякався Васько, вуха пригнув, очі витріщив, лапами в сани вчепився.
Ня-я-я-я-в!
Ба-бах! – врізалися сани у дерево і зупинилися. А Васька ще й снігом притрусило.
Вибрався він з кучугури, сидить переляканий, на сани дивиться.
– Якби я знав, що ви такі неслухняні, зроду-звіку не взяв би вас! – сказав Васько, косо позираючи на сани й тягнучи їх на гірку.
З того часу, перекортіло котові на санчатах кататися

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Залишити коментар



Неслухняні санчата

Казка Ольги Зубер. Читати українською онлайн.

От і прийшла красуня Зима. Пора розваг і Новорічних свят. Взяв Миколка свої санчата, та й давай кататися з гірки! Летить, аж дух перехоплює!
Ого-го! – кричить від радості.
Побачив це кіт Васько, що сидів на лавці. От заманулося і йому на санчатах покататися. Аж не може всидіти на місці, так кортить! А попросити в Миколки соромиться. Бо вже має п’ять років, а на санчатах ні разу не катався!
Е, ні! Посміховиськом Васько нізащо не буде!
І вирішив він, що коли звечоріє і Миколка піде додому, візьме санчата, та й покатається.
Так він і зробив:взяв санчата, та й потягнув їх до гірки. Умостився зручненько, відштовхнувся лапою, й понеслися сани з гірки, мов та блискавка.
Васько такого не очікував. Думав, що їхатиме собі поволі , та й роздивлятиметься зірки й пейзажі, й мріятиме про щось своє, котяче. Аж тут, на тобі! Летять сани, мов вітер. Злякався Васько, вуха пригнув, очі витріщив, лапами в сани вчепився.
Ня-я-я-я-в!
Ба-бах! – врізалися сани у дерево і зупинилися. А Васька ще й снігом притрусило.
Вибрався він з кучугури, сидить переляканий, на сани дивиться.
– Якби я знав, що ви такі неслухняні, зроду-звіку не взяв би вас! – сказав Васько, косо позираючи на сани й тягнучи їх на гірку.
З того часу, перекортіло котові на санчатах кататися

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Залишити коментар



Неслухняні санчата

Казка Ольги Зубер. Читати українською онлайн.

От і прийшла красуня Зима. Пора розваг і Новорічних свят. Взяв Миколка свої санчата, та й давай кататися з гірки! Летить, аж дух перехоплює!
Ого-го! – кричить від радості.
Побачив це кіт Васько, що сидів на лавці. От заманулося і йому на санчатах покататися. Аж не може всидіти на місці, так кортить! А попросити в Миколки соромиться. Бо вже має п’ять років, а на санчатах ні разу не катався!
Е, ні! Посміховиськом Васько нізащо не буде!
І вирішив він, що коли звечоріє і Миколка піде додому, візьме санчата, та й покатається.
Так він і зробив:взяв санчата, та й потягнув їх до гірки. Умостився зручненько, відштовхнувся лапою, й понеслися сани з гірки, мов та блискавка.
Васько такого не очікував. Думав, що їхатиме собі поволі , та й роздивлятиметься зірки й пейзажі, й мріятиме про щось своє, котяче. Аж тут, на тобі! Летять сани, мов вітер. Злякався Васько, вуха пригнув, очі витріщив, лапами в сани вчепився.
Ня-я-я-я-в!
Ба-бах! – врізалися сани у дерево і зупинилися. А Васька ще й снігом притрусило.
Вибрався він з кучугури, сидить переляканий, на сани дивиться.
– Якби я знав, що ви такі неслухняні, зроду-звіку не взяв би вас! – сказав Васько, косо позираючи на сани й тягнучи їх на гірку.
З того часу, перекортіло котові на санчатах кататися

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Залишити коментар