Неслухняні сестри

Чи було, чи не було — за старих часів жив старий з трьома дочками.

Дочки росли неслухняними і завдавали батькам чимало прикрощів. Після смерті матері вони стали ще більш норовистими. Просить батько не шуміти, а дочки, як навмисне, затіють гучні ігри. Дасть їм якесь доручення, а дочки прикидаються хворими. Попросить батько допомогти по господарству, а вони знаходять тисячу причин відмовитися.

Якось задумали дівчатка піти у ліс за ягодами. Довго вмовляв їх батько не ходити самим, але дочки затялися.

Тоді батько вийняв з скрині гребінь і віддав старшій дочці; середній дав голку, а молодшій — люстерко.

— Не загубіть їх, — попередив батько, — вони мають чарівну силу. Якщо трапиться з вами біда, вони допоможуть вам.

Пішли дівчата в ліс, довго ходили, набрали повні кошики ягід. Почало темніти. Сестри вирішили, що настав час повертатися додому. Йшли вони, йшли, а кінця лісу не видно. Страшно їм стало. Заплакали і пошкодували, що не послухали батька.

Так і просиділи всю ніч у лісі.

Вранці знову почали шукати дорогу і тільки надвечір їм вдалося вибратися з лісу. Але вийшли вони з іншого боку, у незнайомій місцевості.

Знову довго йшли, дуже втомились. Раптом побачили самотню юрту.

Увійшли сестри до юрти, а там зовсім маленька дівчинка.

— Хто тут мешкає? — спитали вони.

— Тут мешкає зла відьма, — відповіла маленька дівчинка.

— А ти як потрапила сюди? – поцікавилися сестри.

— Мене вкрала відьма і привела сюди. Вранці вона приведе ще одну дівчинку, а мене вб’є і з’їсть. Щоночі відьма ходить на полювання і викрадає маленьких дівчат.

Сестри злякалися, але все ж таки залишилися ночувати, бо боялися вночі йти степом; а вирішили піти рано-вранці, до приходу відьми.

Так вони й зробили. Трохи зарожевів світанок, сестри взяли з собою маленьку дівчинку і рушили в дорогу.

Повернулася відьма зла, втомлена та голодна. Дивиться, а дівчинки немає.

“Далеко вона не може піти”, – подумала відьма і кинулася навздогін. Невдовзі сестри почули тупіт, ніби цілий табун коней гнався за ними. Озирнулися вони і побачили, що відьма ось-ось наздожене їх.

Не довго думаючи, старша сестра кинула під ноги відьмі гребінь. І відразу на цьому місці виріс густий, непрохідний ліс.

Відьма вирвала у себе два зуби. З одного зробила сокиру, з другого – пилку. Проведе раз пилкою, вдарить сокирою і валиться дерево. Так і вибралася відьма із лісу.

Знову почала відьма наздоганяти дівчаток. Тут друга сестра кинула на дорогу голку, і відразу на цьому місці виросла висока гора.

Зла відьма насилу перебралася через гору. Тільки почала вона наздоганяти дівчат, як молодша сестра кинула дзеркальце, і воно перетворилося на глибоке озеро.

Стоїть відьма на одному березі, а на протилежному — сестри та маленька дівчинка.

Не знає стара, як їй переплисти на інший берег.

— Як ви переплили на той берег? — солоденьким голоском спитала відьма.

— Ми перепливали, прив’язавши до шиї важкий камінь, — відповіла маленька дівчинка.

Повірила відьма маленькій дівчинці, прив’язала до своєї шиї величезний камінь, кинулася у воду і одразу пішла на дно.

Тепер уже нічого не заважало сестрам дістатися рідної домівки. Ніколи вони більше не розлучалися з батьком і стали слухняними дочками.

Разом із ними почала жити і врятована ними дівчинка.