TOU

Несправжня вулиця

Оксана Кротюк

Гарний день видався в Юрася з Дмитриком. їхній дідусь їхав у крамницю і хлопців узяв з собою.

Він купив їм новесенькі олівці, альбоми, ще й кульок цукерок.

Вернувшись додому, Юрась із Дмитриком не стали навіть обіда­ти — зразу виклали кожен перед себе віяло барвистих олівців і взялися малювати.

Ось крамниця з господарчими товарами, ось жов­тенький автобус, що привіз їх додо­му, ось їхня вулиця, а ось і вони з дідусем. Несуть покупки, їдять цукерки і всі троє усміхаються. Гарні вийшли малюнки, що й казати!

— Гайда, дідусеві покажемо, — сказав Юрась.

Та дідусь якраз і сам зайшов до кімнати.

— Добра робота, добра, – похва­лив він. “Усе схоже, тільки вулиця не наша.

— Чому не наша? — здивувалися хлопці.

— Бо папірців нема.

— Яких папірців?

— А тих, що ви по дорозі порозки­дали, як цукерки їли.

Хлопці перезирнулись: жартує ді­дусь чи сердиться?

— Та вони ж малюнок зіпсують, — несміливо проказав Дмитрик.

— А вулиці не зіпсують? — насупив брови дідусь. — Чи, може, думаєте, що вони її прикрасять? Насіяли сміття — тепер малюйте, інакше вулиця буде несправжня, не наша буде вулиця.

Хлопці наче язики поковтали. По­зиркуючи один на одного, вибра­лися з-за столу й побрели збирати обгортки.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Джерело:
Журнал “Малятко” №2
2008 р.
Оксана Кротюк

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: