TOU

Незрівнянний

Казки Марі Катрін д'Онуа

Думка про те, як подарувати королівні найбільшу приємність, не полишала Незрівнянного навіть у хвилини відпочинку, і він знову присвятив себе сприянню наукам і мистецтву, відкриваючи безліч мануфактур, академій живопису та скульптури в різних куточках свого королівства. Відвідавши його через деякий час, Прекрасна Слава сказала:
«Ти зробив безліч прекрасних вчинків, запевняю тебе, однак мені здається, зовсім не надаєш уваги тому, що стосується мене особисто, бо навіть не подумав про послів до мого батька, імператора Китаю, щоб просити моєї руки після того, як з мене знімуть чари. Де твої порти, де твій флот?»
Незрівнянний був у захопленні, бо кохана сама подумала, як з’єднати з ним свою долю, і хоча він мав достатньо гаваней і кораблів, все ж побудував новий порт і багато великих кораблів із надзвичайним завзяттям та величезними витратами. Прекрасна Слава здавалася вельми задоволеною, вона сказала королеви­чу, що, оскільки подорож до Китаю надто тривала і стомлююча, варто було б заздалегідь заснувати кілька поселень в Америці, які могли б правити за склади і, в разі необхідності, за притулок для посланців, які ризикують без цього пропасти у важкій і небезпечній мандрівці. Сказано — зроблено: Незрівнянний діяв так успішно, що незабаром побудував кілька портів у Новому світі й заснував там компанії, які займалися торгівлею і в Індії, і в Америці.

Прекрасна Слава, якій раніше служили чимало великих героїв, була змушена визнати, що їй ще не доводилось зустрічати людину, котра б з таким шляхетним запалом виконувала всі її забаганки і трудилася з небаченим завзяттям заради того, аби лиш сподобатися їй.
«Слід визнати,— сказала вона королю,— ти маєш величезні багатства, препишні палаци й прегарні сади, але тобі бракує одного безцінного скарбу, яким мій батько-імператор дорожив більше, ніж короною,— це вірного друга. Я часто чула, як він співчував королям, оточеним натовпом улесливих придворних, що залюбки виконують будь-яку їхню волю, але рідко бувають справжніми друзями і говорять з ними цілком відверто, без якихось таємних умислів. Він мав одного безко­рисливого друга, який відзначався великим розумом, надзвичайно м’якою натурою і дивовижною проник­ливістю. Той розсудливо міркував про найрізноманіт­ніші речі, ніколи не лестив і любив мого батька незалежно від його високого сану».

Портрет цей, глибоко вразивши королевича, припав йому до смаку і в усьому відповідав нахилам Незрівнянного. Він уже вважав себе нещасним серед незліченних багатств, бо не мав такого друга. Король подякував королівні за її пораду, і коли орли, як звично, понесли її до палацу феї, він все ще перебував у задумі, серйозно розмірковуючи над почутим.
Незрівнянний почав уважно стежити за тими, хто його оточує, вивчав їхні уми і серця, намагаючись хоч в одному з них знайти якусь схожість з намальованим королівною портретом. Нарешті, після різних випробу­вань, йому пощастило знайти людину рідкісних якостей, надзвичайно доброчесну, котра стала йому другом.

Проте Прекрасна Слава не любила, щоб Незрівнян­ний тривалий час займався мирними справами й надихнула його на нові військові походи. Зачарований Лігурдою Жовтий птах (а він з того часу вельми зміцнів) безнастанно намагався зупинити просування Незрівнянного, та всі його зусилля не змогли завадити королю як завжди успішно вести воєнні дії, бо розпочати кампанію і здобути перемогу було для нього одне й те ж саме. Йому сприяли всі пори року, він починав облогу фортець взимку і влітку, розбивав табори на снігу і на квітучих луках. Об’єднавшись завдяки зусиллям Жовтого птаха, його вороги висту­пили могутньою армією і намагалися перешкодити переможній ході Незрівнянного, але це не завадило йому просто у них на очах захопити декілька міст.

Тоді Прекрасна Слава знову зупинила його, наказала скласти зброю і звеліла взятися до благоустрою своїх будинків і садів, що він і виконав з такою пишністю, яку легше уявити, ніж змалювати. Але примхам Прекрасної Слави не було меж, і вона заявила одного чудового дня, що, мовляв, не розуміє, як можна зносити тягар нескінченних справ і клопотів. Імператор Китаю виявляв у цьому питанні набагато кращий смак, бо, присвятивши частину тижня виконанню державних обов’язків, у інші дні ставав приватною особою, усамітнювався в прекрасному палаці, оточеному чарів­ними садами, де все відзначалося дивовижною чисто­тою. Там містилось безліч рідкісних речей, на які приємно глянути, але особливо милою для ока була річка, яка спадала вниз з вершини гори, утворюючи такий чудовий водоспад, що у погожі дні відблиск у ньому сонячного проміння осявав усі покої палацу. Саме так, приємно проводячи час, вільно й невимушено жив він удалині від натовпу в оточенні небагатьох вибраних, які бесідували з ним лише про приємні речі, ніколи не згадуючи про свої власні справи. Незрів­нянний був захоплений витонченим смаком імператора Китаю і запевнив Прекрасну Славу, що обов’язково наслідує цей мудрий приклад.

Слава Незрівнянного, чутки про його героїчні діяння і велику звитягу досягли найвіддаленіших куточків землі. Чимало великих монархів з усіх кінців надіслали до нього своїх послів з багатими дарами, його королівство стало осередком видатних людей, усі нації зустрічали тут гостинний прийом, з усього світу з’їжджалися люди, щоб помилуватися незрівнянним королевичем і на його прикладі повчитися поштивості й доброчесності.
Усіляко випробовуючи Незрівнянного, Прекрасна Слава запевняла його під час відвідин: чекає лише на закінчення чарівного ув’язнення, аби по-справжньому віддячити йому, а королевичу все здавалося, що він здійснив для неї ще недостатньо подвигів, тому невпинно шукав нової нагоди завоювати її повагу. Хоча завдяки турботам феї Клеранс король уник випробувань злої долі, окресленої Лігурдою, і мав чудове здоров’я, постій на снігу й інші незлагоди війни викликали у нього тяжку недугу, наслідки якої виявились вельми небезпечними. Та Незрівнянний, мужньо здолав хво­робу, так що підданці й не помітили великої небезпеки: він лікував себе вогнем і залізом і видужав. Його дивовижна стійкість викликала загальне захоплення. Під час свого наступного візиту Прекрасна Слава запевнила Незрівнянного, що вельми зворушена і вважає його гідним себе.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Сподобався твір? Залиш оцінку!

1 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Чарівні казки”
Марі Катрін д’Онуа
Переклад із французької В. Б. Бурбело
за виданням: Madame d’Aunoy. Les contes des fees. Nuremberg, 1762.
Видавництво: Фірма “Довіра”
Київ, 1992 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: