TOU

Незвичайна ракета

Оскар Уайльд

Королівський син надумав одружитися, і всі в королівстві раділи. Цілісінький рік він чекав своєї нареченої, і ось, нарешті, вона прибула. Це була російська Принцеса, і весь шлях від самої Фінляндії вона проїхала в санях, запряжених шестериком оленів. Сани були з щирого золота, мали форму лебедя, і поміж його крильми лежала сама Принцеса. Вона була вкутана до самих п’ят довгою горностаєвою манією, на голівці мала крихітну шапочку із срібної тканини, її личко було білесеньке, як сніговий палац, у якому вона досі жила. У неї було таке бліде обличчя, що всі чудувалися, коли вона проїжджала вулицями.
— Вона схожа на білу троянду! — кричали люди звідусіль і обсипали її квітами з балконів.
Принц вийшов до брами замку, щоб зустріти наречену. У нього були задумливі фіалкові очі, а волосся на голові наче щире золото. Коли він побачив Принцесу, то став на коліно й поцілував їй руку.
— Ваш портрет гарний,— прошепотів він,— але ви ще гарніші! — І щоки маленької Принцеси зашаріли.
— Досі вона була як біла троянда,— сказав малий Паж,— а зараз вона вже як червона троянда.— І всі придворні були в захваті від цих слів.

Три дні поспіль усі ходили й повторювали: «Біла троянда, червона троянда, червона троянда, біла троянда»,— і Король видав наказ, щоб Пажеві збільшили вдвічі платню. Та оскільки Паж узагалі не одержував ніякої платні, то користі йому від цього було мало, зате багато честі, і про це було написано в придворній газеті.
Коли минуло три дні, відсвяткували весілля. Це були пишна церемонія: наречений і наречена, тримаючись за руки, увійшли під тент з пурпурового оксамиту, гаптованого дрібнесенькими перлинами, а потім був великий Бенкет що тривав аж п’ять годин. Принц із Принцесою сиділи на почесному місці у Великій Залі й пили з прозорої кришталевої чаші. Тільки справжні закохані могли пити з ціє чаші, а коли до неї торкалися брехливі вуста, вона вмиті ставала сіра і тьмяна.
— Кохання їхнє чисте,— сказав малий Паж,— як чистий кришталь цієї чаші! — І Король ще раз подвоїв йому платню.
— Яка честь! — хором вигукнули всі придворні.

Після бенкету відбувся бал. Наречений і наречена повинні були танцювати Танок Троянди, і Король зголосився сам заграти на флейті. Взагалі він грав дуже погано,але ніхто й ніколи не наважувався йому сказати це, бо ж він був Король. Насправді він умів грати тільки дві мелодії і ніколи не знав напевне, котру грає, але це не мало ніякого значення, бо хоч би що він зробив, усі вигукували: «Чудово! Чудово!»
Заключною частиною всієї програми був грандіозний фейерверк, що мав відбутися точно опівночі. Маленька І Принцеса ще ніколи в житті не бачила фейерверка, тож Король видав указ, щоб Королівський Піротехнік узяв проведення фейерверка під особисту відповідальність.
— А на що схожий фейерверк? — запитала Принцеса в Принца, прогулюючись уранці терасою.
— Це як Північне Сяйво,— сказав Король, який завжди відповідав на запитання, звернені до інших людей,— тільки ближче до природи. Особисто я люблю його вогні більше, ніж зорі на небі, бо хоч знаєш напевне, коли вони почнуться. Фейерверк такий чарівний, як моя гра на флейті. Одне слово, ви неодмінно повинні його побачити. І от у кутку королівського саду спорудили великий поміст, і щойно Королівський Піротехнік порозкладав вогні фейерверка, як вони почали розмовляти поміж себе.
— Який прекрасний білий світ! — вигукнула маленька Вертушка.— Гляньте он на ті жовті тюльпани. Навіть коли б вони були справжніми вогнями фейерверка, і тоді вони не могли б бути кращими. Я дуже рада, що зробила мандрівку. Мандри на диво облагороджують душу й допомагають звільнитися від передсудів.
— Дурна ти, Вертушко! Адже королівський сад — це ще далеко не весь світ,— зауважила Велика Римська Свічка.— Світ дуже великий, і, щоб його належно оглянути, треба а мандрувати цілих три дні!
— Те місце, яке ми любимо, і є для нас цілий світ! — замріяно вигукнув Вогняний Фонтан, який на початку свого життя був нерозлучний із Сосновою Дощечкою і пишався своїм розбитим серцем.— Але любов сьогодні вже не модна, поети вбили її. Вони так багато писали про любов, що їм перестали вірити, і це мене аніскільки не дивує. Справжній закоханий страждає мовчки. Пригадую, якось я… Проте зараз це не має значення. Романтика кохання відійшла в минуле.
— Дурниці! — вигукнула Римська Свічка.— Романтика ніколи не вмирає. Вона як місяць — вона вічна. Ось наші наречений і наречена, наприклад, ніжно кохають одне одного. Мені розповідала про це сьогодні вранці Картонна Гільза, яка випадково лежала зі мною в одному ящику і знала всі останні придворні новини.

Але Вогняний Фонтан тільки похитав головою і прошепотів:
— Романтика померла, романтика померла, романтика померла…— Він належав до тих упертюхів, які вважають, що коли довго повторювати одне й те саме, то воно, зрештою, стає істиною.
Раптом почулося різке сухе покашлювання, і всі оглянулись.
Кашляла довга, бундючна з виду Ракета, що була прив’язана до довгої палиці. Ракета завжди покашлювала, перш ніж заговорити — так вона привертала до себе увагу.
— Гм! Гм! — почала вона, і всі нашорошили вуха, тільки Вогняний Фонтан усе хитав головою і шепотів: «Романтика померла»…
— Увага! Увага! — вигукнув Бенгальський Вогонь. Він захоплювався політикою, завжди брав активну участь у місцевих виборах і тому дуже вміло користувався усіма парламентськими виразами.
Навіки померла…— прошепотів Вогняний Фонтан і заснув.
Коли запала цілковита тиша, Ракета прокашлялася заговорила. Вона говорила дуже повільно, виразним голосом, немов диктувала мемуари, і завжди дивилася понад того, з ким розмовляла. Одне слово, манери цієї Ракети були дуже вишукані.
— І пощастило ж Королевичу,— зауважила вона,— що він одружується він саме того дня, коли мене запустять у небо! Справді – бо: навіть коли б усе це було обдумано заздалегідь, вряд чи все склалося б краще для нього. Та принцам щастить.
— Ти диви! — здивувалась маленька Вертушка.— А я гадала, що все якраз навпаки — що це нас будуть запускати і на честь одруження Принца.

Сторінки: 1 2 3 4

Сподобався твір? Залиш оцінку!

1.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Хлопчик – зірка”
Збірка
Оскар Уайльд
Переклад з англійської – Ілька Корунця
Видавництво : “Веселка”
Київ, 1979 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: