TOU

Незвичне весілля Фрейї

Міфи та легенди Скандинавії

Тор, бог грому, наймогутніший з асів, найсильніший, найвідважніший і найхоробріший воїн, ще до кінця не прокинувся, але вже відчував: щось було не так. Він потягнувся до молота, який завжди тримав під рукою, коли спав.
Помацав рукою, не розплющуючи очей. Пошарудів, шукаючи навпомацки зручне, знайоме руків’я свого молота.
Немає молота.
Тор розплющив очі. Підвівся і сів. Тоді встав. Обійшов кімнату.
Молота ніде не було — він зник.
Торів молот мав ім’я Мйольнір. Його для Тора зробили гноми Брокк і Ейтрі. Молот був одним із скарбів богів. Коли Тор завдавав ним удару, він завжди був нищівним. Коли він кидав молот, то завжди влучав у ціль, а потім молот повертався назад, просто в руку. Тор міг зменшувати молот і ховати його під сорочкою, а потім знову збільшувати. Ідеальний в усьому, цей молот мав лише один недолік: його руків’я було закоротке, а тому Тору доводилось розмахувати ним однією рукою.
Молот захищав богів Асґарда від будь-яких загроз, що поставали перед ними та світом. Крижані гіганти і огри, тролі та монстри будь-яких мастей боялися молота Тора.
Тор любив свій молот. Але зараз молот взяв і кудись зник.
Існував певний порядок дій, якого Тор дотримувався, коли щось ішло не так. Насамперед він запитував себе, чи не винен у тому, що сталося, Локі. Тор замислився. Потому вирішив, що навіть Локі не посмів би украсти молот. Отже, Тор перейшов до наступного кроку, який робив, коли щось ішло не так, — пішов просити поради в Локі.

Локі — кмітливий хлопець. Він придумає, що робити.
— Ніхто не повинен про це знати, — сказав Тор Локі, — але молот богів викрали.
— Це не надто приємні новини, — скорчив гримасу Локі. — Подивимось, що мені вдасться вивідати.
Локі пішов до зали Фрейї. Це була найвродливіша з богинь. Її золоте волосся спадало на плечі, виблискуючи в ранковому сяйві. Кімнатою Фрейї походжали дві кішки, що полюбляли возити колісницю. На шиї Фрейї, таке ж золоте і блискуче, як її волосся, сяяло намисто Брісінґамен, яке для неї глибоко під землею створили гноми.
— Я хотів би позичити твій плащ із пір’я, — сказав Локі. — Той, у якому можна літати.
— Навіть не сподівайся, — відрізала Фрейя. — Цей плащ — найцінніша з усіх речей, які в мене є. Він цінніший від золота. Я не дозволю, щоб ти в ньому всюди тинявся, роблячи свої капості.
— У Тора вкрали молот, — пояснив Локі. — Мені треба його знайти.
Це прозвучало переконливо, і Фрея принесла одежину.

Локі одягнув плащ із пір’я і зринув у небо в подобі сокола. Він пролетів над Асґардом, і, видивляючись щось незвичне, дістався далекої Країни велетнів. Внизу Локі помітив величезний курган, на якому сидів і плів собачі ошийники огр — найбільший і найбридкіший з усіх, яких він тільки бачив. Помітивши Локі в подобі сокола, огрисько вишкірився гострозубою посмішкою і помахав йому.
— Як там аси, Локі? Що нового в альвів? І чому ти прибув один до Країни велетнів?
Локі приземлився поряд з огром.
— В Асґарді самі лиш кепські новини, та й в альвів вони не кращі.
— Справді? — запитав огр і загиготів, так ніби був надзвичайно вдоволений якимось своїм вчинком і від того вважав себе напрочуд розумним. Локі впізнав цей смішок. Іноді він і сам так сміявся.
— Зник молот Тора, — вів далі Локі. — Ти щось про це знаєш?
Огр почухав під пахвою.
— Можливо, — знову гигикнув він. А тоді додав: — Як там Фрейя? Вона справді така краля, як розповідають?
— Якщо тобі такі подобаються, — відповів Локі.
— О, подобаються, — закивав огр. — Ще й як подобаються.
Знову запала незручна тиша. Огр поклав готовий собачий ошийник на купу інших і заходився плести наступний.
— Торів молот у мене, — сказав огр Локі. — Я заховав його так глибоко під землею, що ніхто не зуміє його знайти, навіть Одін. Я — єдиний, хто може підняти його на поверхню. І я поверну його Тору, якщо ти принесеш мені те, що я хочу.
— Я можу запропонувати викуп, — відповів Локі. — У мене є золото і бурштин, є незліченні скарби…
— На біса воно мені, — відрізав огр. — Я хочу взяти Фрейю за дружину. Приведи її до мене через вісім днів. Я поверну молот богів як весільний подарунок у ніч, коли одружусь із Фрейєю.
— Хто ти? — запитав Локі.
Огр вдоволено вишкірився, виставивши криві зуби.
— О, Локі, син Лаувейї, я Трім, повелитель огрів.
— Я впевнений, що ми зможемо домовитись, великий Тріме, — сказав Локі.
Він закутався у плащ Фрейї, а тоді розправив крила і зринув у небо. Світ внизу здавався Локі дуже малим: він дивився на дерева і гори, крихітні, мов дитячі цяцьки, і проблеми богів від того теж здавалися йому дрібними.

Тор чекав у дворі богів, і не встиг Локі приземлитися, як його вже стиснули могутні руки громовержця.
— Ну? Ти щось знаєш — по обличчю бачу. Розказуй мені все, що дізнався, і то хутко. Я не довіряю тобі, Локі, тому хочу знати, що тобі відомо, просто зараз, доки ти не встиг щось вигадати чи перебрехати.
Локі, який вигадував і перебріхував так природно, як вдихав і видихав, усміхнувся на Торові гнів і наївність.
— Твій молот викрав Трім, повелитель огрів, — сказав він. — Я вмовив його повернути молот тобі, але він вимагає жертву.
— Логічно, — сказав Тор. — Що за жертва?
— Рука Фрейї.
— Він хоче тільки руку? — запитав Тор з надією в голосі. Зрештою, в жінки було дві руки, а тому, можливо, вдасться переконати її віддати одну з них без особливих заперечень. Тюр же віддав, і нічого.
— Не тільки руку, а й решту Фрейї, — пояснив Локі. — Він хоче на ній одружитись.
— Ох, — зітхнув Тор. — Це їй не сподобається. Що ж, говоритимеш ти. Тобі краще вдається переконувати людей без молота в руках.
Вони пішли разом до двору Фрейї.
— Ось твій плащ із пір’я, — сказав Локі.
— Дякую, — відказала Фрейя. — Ти дізнався, хто вкрав у Тора молот?
— Трім, повелитель огрів.
— Чула про нього. Паскудний тип. Що він хоче за молот?
— Тебе, — відповів Локі. — Він хоче одружитися на тобі.

Сторінки: 1 2 3 4

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Скандинавська міфологія”
Автор – Ніл Гейман
Переклад – М. Бакалова
Видавництво: “КМБУКС”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: