Новачок

Сьогодні в школі Диволісу перший навчальний день!

Ноно та його друзі дуже раді знову побачити пані Розумаху.

Їм несила терпіти – так хочеться розповісти силу – силенну історій про свої літні канікули.

До того ж цього року до класу прийшов новий учень – маленький веприк!

Коли всі зібралися, пані Розумаха повідомила, що його родина тільки – но переїхала до Диволісу.

– Його звати Баламут, – сказала вчителька.

Велика сова Бібу невдоволено завважила, що  новий учень трохи дивакуватий на вигляд. Кроленяті Жулю не сподобалися його маленькі хитрі очиська. Скром – Няшка злякалася іклів веприка, а білченята Нік і Нок узагалі сховалися під партою й тремтіли від страху.

Лише Ноно дуже зрадів можливості познайомитись із новачком і він привітно всміхнувся веприкові.

АЖ ОСЬ!

Коли пані Розумаха відвернулася від учнів, щоб записати на дошці завдання, Баламут став кривлятися, висолопивши язика.

– Який він невихований! – прошепотіла горностай Сабіна до своєї сусідки.

Але вчителька мала дуже тонкий слух і все почула.

– Негайно припиніть базікати, маленькі бешкетниці! – зауважила пані Розумаха.

Тож заняття тривали. Усі в класі слухали вчительку дуже уважно та старанно працювали. Усі, крім одного! Баламут бив байдики та глузував із маленьких звіряток.

Коли уроки закінчилися й настав час іти додому, ведмедик Ноно вирішив запропонувати Баламутові погратися. Задоволений веприк якраз із голосним рохканням хрумтів печивом. А от Скром – Няшка чомусь була геть сумна . Її щось дуже непокоїло.

– Мені доведеться віддати йому свій обід, – пожалілося скунсеня. – Бо він погрожквав висмикнути мою гривку. Веприк – справжній розбишака, а ще в нього страшенні ікла, що мене від самого їх вигляду починає трусити!

Бідолашна, бідолашна Няшка!

Ведмедик Ноно дуже сподівався заприязнитися з новим другом, але цей нахаба виявився зовсім несимпатичним та невихованим! Як прикро….

Коли таке трапляється, краще завжди спитати поради в дорослих. Тож ведмедик побіг шукати оленя Здорованя, щоб розповісти йому про негаразди у Диволісі.

Олень, ясна річ, набагато сильніший за веприка. А коли Баламут побачив його величезні роги, то одразу  ж припинив клеїти із себе дурня!

Але ж Здоровань зовсім не злий, він хотів лише трохи повиховувати бешкетника.

– У нашому Диволісі, – мовив до веприка Ноно, – ми всі товаришуємо, тож у кожного купа друзів. Навіщо ти наражаєшся не неприємності? Навіщо всіх ображаєш?

Баламут вмить спаленів від сорому.

– Мене завжди звідусіль проганяли, – збентежено одказав веприк. – Ніхто не був зі мною Люб’язним і привітним, Тож я геть не знаю, як товаришувати.

– Дикі кабани полюбляють качатися в багнюці зауважила сова Бібу. – Щоб звільнити свою щетину від надокучливих комах. До того ж вони полюбляють ласувати жолудями та грибочками. А часом – і обідами інших звіряток!

І тут у маленького борсучати Педро виникла просто дивовижна ідея.

– А чому б нам не влаштувати свято, щоб краще познайомитись і дізнатися більше одне про одного! Це набагато краще, ніж сваритися й битися! Запросимо родину Вепрів, щоб привітати їх із новосіллям у нашому Диволісі.!

– Уі – і – і !

І, ясна річ, усі лісові мешканці радо пристали на таку пропозицію.

Горностай Сабіна пошила з чудової квітчастої тканини гарну скатертину. Матуся Ноно спекла запашний медовий хліб. Кроленя Жуль принесло морковяний сік. А Нік та Нок – лісові горішки в яскравих обгортках. Олень Здоровань прихопив смачне ягідне варення, а Педро – паперові ліхтарики, що їх він змайстрував власноруч. Родина Вепрів завітала з величезним пирогом із лісовими грибами. Ням – ням, яка смакота!

АЖ ОСЬ!

Баламут вибачився перед Скром – Няшкою і .. нарешті навчився дружити.

Як же добре ласувати смаколиками зі своїми приятилями!

Ось які дива трапляються в Диволісі.