TOU

Нумів ніс

Вірші Сашка Дерманського

Змалку гномик Нум не ріс,
Замість нього виріс ніс.
– Що за ніс журився гном, –
Довгий – довгий, ще й гачком?

У кишенях Нум носив
Сорок сім носовичків.
Гноми з Нума кепкували
Скрізь проходу не давали:

– Годі всюди носа пхати!
– Годі голосно сякатись!
– Ну скажи, це ніс хіба?
Через нього й нам ганьба!

Нум до озера ходив,
Нахилявся до води,
Носа довго розглядав,
Слізьми берег окропляв.

Якось він отак сидів,
Бігли хвильки по воді…
Раптом – «Ой! Рятуйте! Пробі!» –
Вчувся голос гнома Ноба.

Бачить Нум: потрібна поміч,
Треба рятувати гнома.

Нум над плесом нахилився,
Ноб за носа ухопився –
Раз, два, три – і вже за мить
Ноб на березі сидить….

Зараз Нума всі шанують
Медом, печивом частують…
Ще почути можна й досі:
– Слава Нумовому носу!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.6 / 5. Оцінили: 9

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Чудернацькі вірші”
Сашко Дерманський
Видавництво: “Юнісофт”
м. Харків, 2020 р.

Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: