О хто, хто Миколая любить

Казки Іванни Савицької

Хто з вас, діти, не знає лисички-сестрички, що у неї звичка на ферму забігати, гусей лякати, курей душити, шкоду людям робити.
От така то лисичка, хитра, неласкава, що про неї несеться поганенька слава, прибігла з лісу під хатку і чує: хтось співає молитву не молитву – колядку не колядку.
А це в хатці діти посідали в куточок і, який в кого голосочок, тягнуть, аж пісня серце голубить – “О хто, хто Миколая любить”.
А далі стали діти говорити, що незабаром святий Миколай по хатках буде ходити, добрих діток дарами наділяти, бідним помагати…

Як почула лисичка такі новини, швидко-швиденько побігла в яри та долини. Далі в ліс, де ялиці крислаті, стала звірів на нараду скликати.

Посідали звірі колом рівненьким, а лисичка затягла голосочком тоненьким:
– Я лисичка-сестричка, що погані звички маю, все знаю і все чую, новину вам віщую, – і вона щиру правду звіряткам розказала про все, що під віконцем чула, і про все, що знала.
Каже зайчик:
– В мене, друзі, холодно в хатці, шубка – латка на латці. Діти босі, голодні, зими перебути не годні.
– О, в мене, – каже білка згодом, – хатку снігом замело і скувало льодом. Діти хворі, а до лікаря-бурмила по снігу добитися несила.
А сарна й собі ковтає щирі сльози:
– Заморозило кущі і верболози, а бурмило, годі й говорити, він давненько в гавру ліг спочити.

Тут лисичка-сестричка промовила зо сльозами:
– Друзі, я за вами, і хоч звички в мене препогані, але в грудях серце з болю в’яне. Кажуть, в кого за провини щирий жаль із серця лине, тому ласка Божа теж засвітить. Тож співаймо так, як у хатці діти…
Перший зайчик запищав тоненько. Білочка з сарною тягнуть помаленьку, а лисичка заводить, аж спів серце голубить – “О хто, хто Миколая любить”.

Раннім-ранком в заячій хатині шубка тепла висить на бантині, а діткам сап’янців по парі в дарі. І до білки в хатку на гостину промінь сонця із небес прилинув і огрів маленькі бідні діти, стала мати радіти.
А в яру, де хмиз і верболози, кудись ділися вітри та злі морози. Мох зелений пахне, майоріє, сонце гріє! Вся природа там звірят голубить – “О хто, хто Миколая любить”.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:

Збірка “Мандрівка Святого Миколая”

Упорядник – З. Жук

Видавництво: “Свічадо“,

Львів, 2008 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: