<

Один день з життя песика Бобика

Казки Владіміра Сутєєва

Про що розповів би пес Бобко, якби він умів розмовляти й писати.

Прокинувся о восьмій, сердитий. Не дали як слід виспатися.

Опівночі якийсь дивак заліз у вікно (чому не в двері?). Я вже збирався загавкати, але він кинув мені чудовий шматок м’яса.

Поки я пригощався, чоловік зібрав купу ложок, виделок, ножів і зав’язав у вузол. Збираючись йти, цей нахаба наступив мені на хвіст. Я вчепився йому в ногу.

Мій гавкіт розбудив усіх у домі.

Господарі кинулися до кухні й одразу ж побачили вузол із речами. Виявляється, я сполохнув злодія. Мене хвалили, називали героєм.

Рано вранці прийшли діти господарів та пов’язали мені на шию червону стрічку.

Вирядили мене як опудало. І нащо було це робити?

Свій сніданок з’їв без апетиту, але сніданок кошенят мені сподобався.

Після сніданку побився з кішкою. Бридка тварина, вона дряпається кігтями.

О дев’ятій господиня мене купала. Я це не дуже люблю. Кішка дивилася на мене й бридко всміхалася. Нехай сміється. Все ж таки їх доводиться митися самій, а мене старанно обслуговують.

От я й вимитий. Тільки  відчинили вхідні двері, я вискочив на вулицю і гарненько вивалявся у багнюці.

Коли я повернувся, усі здивувалися. Але цього разу мене пробачили: адже я герой – прогнав злодія.

Я заліз на бабусине ліжко і почав качатися на чистій постілі. Ох, як же сварила мене стара!

Об одинадцятій пішов до кухні. Коли господиня відволіклася, поцупив котлету.

О першій обідаю. З’їв свій обід і обід кошенят. Знову на мене накинулася кішка.

Мені пощастило: у коморі знайшов рибу. Миттю все з’їв. Тепер у мене страшенно болить живіт.

До двох годин біль ущух. Я так зрадів, що скочив на ліжко до господаря, що приліг відпочити.

Як же мене сварили! Нічого, дочка господаря дасть мені шматочок цукру.

О третій годині мені не було чим зайнятися, тому я вирішив погризти хутряний килимок. Нічого цікавого.

Якийсь чужий хлопчисько смикнув мене за хвіст. Я накинувся на нього. Хіба я іграшка?

Четверта година. Щойно прокинувся.

Пішов до кухні, поцупив кілька кісток та розігнав кошенят.

Допоміг мишці втекти від кішки. Було весело. Помстився кішці!

О шостій пішов на прогулянку. О сьомій вечеряв. Знову немає апетиту, хоча вечерю кошенят з’їв із задоволенням. Тільки от навіщо кошенятам так часто дають рибу? Я ж захворію через неї.

Восьма вечора.

Відчуваю, що зголоднів. Якщо чекати, поки нагодують, можна вмерти з голоду.

На щастя, знайшов у їдальні рисовий пудинг. Злизав з нього вишневий джем, решту залишив для гостей.

Пішов до кухні. Сиджу біля пічки, роблю вигляд, ніби не знаю, що таке вишневий джем.

Мерзенна кішка про все здогадується і дивиться на мене. Треба б її провчити.

Підкрадаюся до неї та намагаюся вкусити.

Але вона кидається на мене, і я верещу від болю.

До мене підбігає дочка господарів (вона вже збиралася лягати спати), гладить мене, каже кішці, що вона злюка. Дає мені шматочок цукру та робить мені на лапу компрес із м’якого хліба.

О дев’ятій я з’їдаю компрес, лягаю на килимок та засинаю. Ох, який же це був важкий день!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

1 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Все сказки и картинки”

В. Сутеев

Видавництво: “АСТ”, 2016 р.

Залишити коментар