Один-єдиний камінець із веселкою
Сухомлинський Василь Олександрович
Вітя грався в піску на березі річки. Він будував казковий палац із високою вежею.
Щось блиснуло в піску, і Вітя побачив камінець. Невеликий, мов горобине яйце, але якийсь незвичайний. Він блищав різнобарвними кристаликами, як веселка.
Вітя замилувався дивним камінцем. Забув уже й про казковий палац з піску й пішов додому.
На зеленій галявині зустрів хлопців. Показав їм камінець. Хлопці дивувались, як грає веселка.
Кожен став пропонувати щось Віті за той камінець. Один дає маленький ножик із чотирма лезами, другий — м’яч, третій — вудку, четвертий — електричний ліхтарик.
А Вітя не хоче міняти ні на що.
— Чого ти не хочеш помінятися?— питає той, що давав ліхтарик.
— Бо він один-єдиний у цілім світі, — відповідає Вітя. — Такого більше ніде немає.
Джерело:
“Вечірня казаночка”
Збірка різних авторів
Редактор – В. Верховень
Видавництво: “TOB «Septima»”
м. Харків, 2012 р.
Приємне чудове оповідання. Мій син слухав із захопленням
Дуже цікаво дякую!