Олень і виноградник
Езопові байки (переказ Цімікалі П.)
Якось на зеленому схилі гори пасся гарний
золоторогий олень. Був теплий, погожий
осінній день. Та, на лихо, помітили оленя
мисливці й помчали до нього. Олень теж
побачив мисливців[44], але тоді вже, коли ті,
цілячися з луків, підступилися близько.
«Лишенько моє, тепер ніяк утекти до лісу! –
подумав олень.- Ану ж бо сховаюся в отому
винограднику».
Олень щодуху кинувся вниз. А мисливці,
напнувши тятиви, побігли слідом. Проте
олень устиг заховатися.
– Стійте! – гукнув один мисливець.- Оточіть
виноградник та гарненько видивляйтеся – він
десь там. А коли вибіжить на поле, ми одразу
його побачимо.
Мисливці поставали, пристерігаючи за
кущами винограду. Але олень заховався так
добре, що жодне око не могло його примітити.
– Де ж він дівся? – питає один із мисливців.
– Напевне, встиг ускочити в ліс,- каже
другий.
– Ні,- докинув третій,- ми добре пильнували
і, коли б він з’явився, неодмінно побачили б.
– У полі теж не видко,- промовив четвертий.-
Що ж робити?
– Ще пошукаймо,- озвався п’ятий мисливець.-
Не знайдемо – що ж, нічого не вдієш. [46]
Мисливці востаннє обдивилися виноградник,
та знову марно. Нарешті їм набридло шукати і
чекати.
– Ходімо,- каже один,- певне, олень таки втік
од нас.
– Ходімо,- погодились мисливці та й
подалися гуртом геть.
Олень дуже зрадів, побачивши, що його
вороги пішли:
– Я врятувався – аж не віриться!
Та й ну на радощах шматувати листя й
солодкі грона винограду!
Біг олень од куща до куща, розсував гілки,
розгойдував листя – одне слово, геть
знетямився й забув про небезпеку.
І скоїлося непоправне – треба ж було
озирнутися одному мисливцеві!
– Гляньте! – гукнув він до товаришів.- У
винограднику щось ворушиться! Ходімо
подивимось, що воно таке! Мерщій!
Мисливці побігли до виноградинка – і
побачили оленя.
– Ось він!
Олень кинувся тікати, мисливці – за ним.
Мчить олень, серце йому калатає із жаху, а в
голові одна думка снується: [47]
«Чому я не стояв нишком у винограднику?
Він сховав мене від небезпеки, а я,
невдячний, потоптав гостинність його й
доброту понівечив. От і караюсь по заслузі!»
Отак і деякі люди бувають покарані за те,
що не цінують своїх благодійників.