Оленка не хоче спати
Оповідання Володимира Сенцовського
Ніяк не хоче заснути Оленка.
— Бабуню, розкажіть казочку.
— Я ж тобі, люба дитино, всі казки переказала.
— А ви ще з книжки почитайте.
Надіває бабуся окуляри і читає. А дівчинка навіть не думає спати.
Закрила бабуся книжку.
— Тепер приклади, Оленко, вушко до подушки і послухай, що вона розповість тобі.
Не хочу, бабуню,— хитрує дівчинка.— Подушка заколише мене.
Бабуся втомлено зітхає.
— Сили вже нема. Геть змучилася з тобою.
Оленка горнеться до старенької і каже:
— Я ось заспіваю, а ви відпочиньте.
І починає співати. Голосок у неї такий ніжний, солодкий, що в бабусі самі стуляються повіки й голова тихенько хилиться до подушки.
Оленка дбайливо вкутує бабусю ковдрою і, усміхаючись, приказує:
— І я, бабуню, вже змучилася з вами…
Джерело:
“Оленка не хоче спати”
Збірка оповідань
Володимир Сенцовський
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1988 р.