Осел та тигр

Прийшов осел на узлісся і заревів.

Вискочив з лісу тигр, мало не кинувся на осла, та раптом злякався: ніколи не бачив він такого довговухого звіра.

— Ти хто такий? – Запитав тигр.

— Я батир Манкан. Хіба ти мене не знаєш? – відповів осел.

— Ну, якщо ти справжній батир, то вижени з лісу всіх оленів, а я їх ловитиму.

Осел увійшов у хащі і заревів.

Олені ніколи не чули ослиного реву, перелякалися і кинулися з лісу. А біля узлісся на них чекав тигр.

Наївся він оленини від пуза.

Коли осел вийшов із хащі, тигр йому й каже:

— Я вважався найсильнішим звіром, але ти виявляється не слабший. Чи не потоваришувати нам?

Осел погодився.

Так вони й потоваришували

За кілька днів тигр покликав осла полювати.

— Ти, Манкан-батире, сиди в засідці, а я піду гнати здобич.

Кинувся тигр у ліс. Звірі розбіглися на всі боки, і на осла вибіг лише заєць. Погнався осел за ним через колючі кущі, подряпався, вибився з сил, а зайця так і не наздогнав.

Ліг осел на галявині відпочити. Помітила його сорока, сіла йому на спину і давай клювати. Осел терпів, терпів, а коли осміліла сорока дісталася його голови, він її придавив.

Прийшов тигр і бачить: лежить осел і не думає нікого ловити. Тигр розгнівався і питає.

— Що ж ти не ловиш звірів, Манкан-батире?

— Звіряче м’ясо мені не до смаку. Я люблю пташине. Ось я й упіймав птаха.

Тут тигр побачив убиту сороку.

Здивувався тигр спритності віслюка і вирішив не відставати від нього. Погнався він за птахами, перелякав весь ліс, але жодної не спіймав. Втомлений і злий повернувся тигр до осла.

— Якщо я не можу спіймати птаха, значить, ти, Манкан-батире, спритніший за мене.

— От і не забувай про це ніколи, — відповів осел.

Захотілося якось тигрові пограти. Пішов він до віслюка.

— А у що ми гратимемо? — запитав осел.

— Хто далі стрибне.

— Ну що ж, я згоден.

Розбігся тигр і перемахнув через річку. Осел стрибнув і плюхнувся у воду. Виринув і став вибиратися на берег.

— Чого це ти пірнав?

Осел глянув на тигра, обтрусився, і з його вух випали дві маленькі рибки. Осел і каже:

— Ти тільки думаєш, як би набити собі живіт. А я думаю про інших і намагаюсь усім допомогти. Я стрибнув, побачив, що ці бідолахи тонуть, пірнув і врятував їх.

Ще більше здивувався тигр спритності осла та його могутності. «Якщо він такий сильний і спритний, то й мене живим не залишить», — подумав він і вирішив втекти.

Біг, біг, доки не зустрів двох вовків.

— Тигр-батире, від кого ти так біжиш?

—Від Манкан-батира!

— А який він, цей страшний богатир?

— У нього вуха довгі-довгі, голова велика-велика, сам схожий на коня, а як зареве — хоч вуха затикай.

— Еге, тигр-батир, так це ж осел. Чого його боятися? Ходімо обріжемо його довгі вуха, — сказали вовки.

Тигр довго не погоджувався, але вовки його вмовили.

Осел побачив їх здалеку і закричав:

— Дякую вам, мої любі вовки. Ви в мене позичали трьох тигрів. Цього, напевно, ведете в рахунок боргу? Давайте його якнайшвидше! – І побіг до них назустріч.

Ще більше злякався тигр, раз-два — убив вовків і помчав не оглядаючись.

Так осел переміг тигра.